Aбонемент

До 155-річчя від дня народження Агатангела Кримського (1871-1942), українського прозаїка, сходознавця, філолога, історика, перекладача

 Агатангел Кримський – всесвітньо відомий український історик кримськотатарського походження, учений-поліглот, дослідник староукраїнської мови, сходознавець, мовознавець, письменник і перекладач, один з організаторів Академії наук України.

Народився 15 січня 1871 року в місті Володимирі-Волинському, нині – місто Володимир, Волинська область, у родині етнічного кримського татарина з білоруським корінням, вчителя історії та географії, автора популярних на той час посібників і краєзнавчих книжок Юхима Степановича Кримського й польки з відомого польсько-литовського роду Аделаїди Матвіївни. Ім’я Агатангел з грецької перекладається як «ангел, добрий вісник».

Сім’я була російськомовною. Але під впливом творів Юрія Федьковича, Лесі Українки, а також уроків «руської мови» вчителя Павла Житецького Агатангел з дитинства перейнявся любов’ю до України та мови її народу. 

Після народження сина родина Кримських переїхала з Волині до Звенигородки (Черкащина). З трьох років Агатангел почав читати і перечитав усю батьківську чималу бібліотеку. У п’ять років батько віддав його до місцевого училища, де хлопчик навчався упродовж наступних п’яти років (1876-1881). Далі було трирічне навчання в протогімназії в Острозі (1881-1884) та два роки навчання у Другій київській гімназії (1884-1885). 

Потім за конкурсом він вступив і навчався у знаменитій Колегії Павла Ґалаґана (1885-1889). Саме тут Агатангел почав займатись вивченням мов і опанував польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. Це був лише початок захоплення мовами. Відомо, що у зрілому віці вчений володів понад 60 мовами.

У 1892 році А. Кримський закінчив спеціальні класи Лазаревського інституту східних мов у Москві, вивчив кримськотатарську мову та зрештою видав монографію про її діалекти у різних куточках Криму. А ще через чотири роки став випускником історико-філологічного факультету Московського університету з дипломом 1-го ступеня. 1896 року молодого вченого відрядили до Сирії та Лівану для поглиблення знань з орієнталістики і для роботи над арабськими рукописами. Під час цієї поїздки він зібрав багато матеріалів і документів, які опрацьовував усе життя.

Після повернення, з 1898 року Кримський працював у Лазаревському інституті, викладав курси семітських мов, вів курс перекладу з російської мови арабською і навпаки, вивчення Корану, читав лекції з історії арабської літератури. З 1901 року очолював кафедру арабської лінгвістики, став професором арабської літератури та філології. З 1903 року – професор історії ісламу. Одночасно – читав лекції в Московському університеті як професор кафедри російської мови. На вищих жіночих історико-філологічних курсах Полторацької він читав історію середньовічного мусульманського Сходу. У цей же час – виконував обов’язки редактора журналу «Східні давнини», а також – серії «Праці зі сходознавства».

Агантел Кримський досліджував історію української мови. Тоді ж виступив з працею «Филология и Погодинская гипотеза» (Київ, 1904) проти гіпотези М. Погодіна про походження українців. Він автор відомого підручника «Украинская грамматика» для гімназій і семінарій Придніпров’я у двох томах (Москва, 1907-1908).

За час викладання в Лазаревському інституті східних мов вчений написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу, про Коран i мусульманство, курси історії і літератури арабів, персів і турків.

У 1918 році на запрошення Володимира Вернадського А. Кримський увійшов до складу комісії з вироблення законопроекту про заснування Української академії наук. А восени переїхав до Києва, де обійняв посаду неодмінного секретаря заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української академії наук. Був одним з академіків-засновників УАН і зробив великий внесок у її створення й розвиток.

В Українській академії наук він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабської та іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну й правописну комісії.

Разом із Вернадським Кримський фактично створив і зібрав унікальний фонд для Всенародної бібліотеки України (тепер – Національна бібліотека України імені Вернадського). Коли у 1918 році сам гетьман Павло Скоропадський запросив Агатангела Кримського в Київ організовувати нову Українську академію наук, то вчений погодився лише за умови, що привезе із собою з Москви всю свою бібліотеку. Для майже 50 тисяч книжок довелося виділити окремий вантажний вагон поїзда. Вони стали основою фондів наукової бібліотеки Академії наук. Сьогодні особистий архів Агатангела Кримського зберігається в НБУ ім. В. Вернадського та Науковому архіві Наукової бібліотеки НаУКМА

У 1919 році, з приходом більшовиків, існування Академії було поставлене на межу виживання. Кримський випрошує пайки та одяг для співробітників, разом з ними заготовляє дрова для опалення приміщення, де було так холодно, що чорнило замерзало. Саме завдяки Агатангелу Кримському вдалося зберегти Академію від знищення, а згодом розширити її та збагатити книгозбірню. Дослідники вважають, що саме заради такої важливої справи, як діяльність УАН, вчений згодом прийняв радянську владу і декларував вірність комуністичним ідеалам.

У 1918-1921 роках Кримський працював професором всесвітньої історії в Київському університеті, створюючи цілу школу орієнталізму в українській науці, пише низку праць, у яких доводить міцний зв’язок між культурою й мовами Близького Сходу й України. 1921 року він стає директором Інституту української наукової мови. Водночас був редактором «Записок Історично-філологічного відділу Української Академії наук», з 8 серпня 1925 року – головою Київського філіалу Всесоюзної асоціації сходознавства, створеного при ВУАН.

2 вересня 1921 року на визнання його заслуг Рада народних комісарів України ухвалила постанову «Про соціальне забезпечення заслужених працівників науки», якою, серед інших осіб, Кримському було дозволено видання наукових праць державним коштом, його було звільнено від сплати державних податків, заборонено реквізиції та ущільнення його помешкання, матеріально забезпечено, а у випадку смерті – членів родини забезпечено позакатегорійною довічною ставкою заробітку. 

Однак уже в 1920-ті роки Кримський виступив проти головної партійної лінії в історії мови, згідно з якою Київська Русь була нібито спільною колискою українців та росіян. Він аргументовано доводив опонентам, що вже в XI столітті виділився перший діалект, який зрештою, і став українською мовою. З 1929 року Кримського почали переслідувати. До нього приклеїли ярлик буржуазного націоналіста, проте всесвітньо відомого вченого ще тоді заарештувати не посміли.

Незважаючи на те, що вчений пережив Велику чистку 1930-х років, він був відсторонений від наукової та викладацької діяльності майже на 10 років. З 1930 року його твори було заборонено, не можна було публікувати і нові. У 1939 році Кримського реабілітували – радянська влада раптом вшанувала напівзабутого Агатангела Кримського увагою та державними нагородами. У 1940 році він отримав звання – Заслужений діяч науки УРСР, а у січні 1941, під час урочистого відзначення 70-річного ювілею вченого, його було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. 

Проте в липні 1941 року, після початку німецько-радянської війни, НКВС все ж заарештував його, як «особливо неблагонадійного» за звинуваченням в «антирадянській націоналістичній діяльності» і заслав у табір Кустанайської області Казахської РСР. Справжня ж причина арешту полягала в тому, що вчений відмовився евакуюватися з Києва, і чекісти боялися, що він погодиться співпрацювати з німцями.

Офіційно Кримський помер 25 січня 1942 року від виснаження в тюремній лікарні, але є версія, що він міг померти від жорстоких тортур. Його справа була остаточно припинена в 1957 році завдяки клопотанню Леоніда Булаховського, а в 1960 році він був офіційно реабілітований. Де саме його поховали – досі невідомо.

А.Ю. Кримський – автор понад 1000 публікацій: монографій, підручників, статей.

Наукова і творча спадщина Кримського-сходознавця нараховує 26 томів. Він вважається одним із найвидатніших лінгвістів у світі, який спеціалізувався на санскриті, східних і західних мовах. Агатангел Кримський – автор першої у світі історії арабської літератури в п’яти томах, чотиритомної «Історії Туреччини та її письменства», а також – «Історії Персії та її письменства», інших наукових досліджень.

З перекладів А. Кримського починається школа художнього перекладу східної поезії в Україні й загалом у Європі. Крім того, він залишив велику художню спадщину (поезії, оповідання, повісті), у якій відчувається увага до відтворення психології персонажів.

Багато уваги приділяв Агатангел Юхимович проблемам розвитку української літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології. Учений був також науковим редактором багатьох словників та збірників.

Не зважаючи на кволе здоров’я, астму, серцеву недугу та поганий зір (він носив дві пари сильних окулярів), професор працював по 18 годин на добу. Крім наукових праць, Кримський видав три збірки поезій, написав перший в українській літературі філософський роман «Андрій Лаговський».

Йому належать фундаментальні праці «Українська граматика», «Давньокиївська говірка», «Українська мова. Звідки вона взялася і як розвивалася».

Агатангел Кримський співпрацював з редакціями енциклопедій «Брокгауз і Ефрон» і «Гранат», де опублікував близько 300 статей, підготував «Історію хазарів з найдавніших часів до Х віку», задуману ним у двох томах, але видану лише в 2008-2018 роках, займався дослідженням українських діалектів. У 1920-х роках брав участь у роботі над правописом української мови, редагував перший том «Академічного словника» (1924).

А. Кримський публікувався під літературними псевдонімами: А. Хванько, Хванько Кримський, Ївхимець, Панько Рогач, Мирдза-Джафар та деякими іншими. Йому належать численні переклади українською мовою творів арабської, перської i турецької літератур, поміж них – «Тисяча й одна ніч» і Шах-наме, а також – твори Антари, Омара Хаяма, Абу-ль-Аля аль-Мааррі, Сааді, Гафіза, Міхрі-хатун, Фірдоусі та багатьох інших східних авторів.

Він перекладав також твори європейських авторів, таких як Гайнріх Гайне, Ґете, Джордж Гордон Байрон, Сапфо, Фрідріх Рюккерт. У 1896 році окремою книжкою видано перекладені ним «Народні казки та вигадки» шотландського фольклориста Вільяма Александера Клоустона. У 1906 році в журналі «Зоря» опубліковано переклад казки Ганса Крістіана Андерсена «Щирісінька правда». А ще Кримський перекладав турецькою мовою твори Тараса Шевченка.

Збірка поезій «Пальмове гілля. Екзотичні поезії», яка вмістила вірші Кримського та його переклади арабських поезій українською мовою, вважається унікальною пам’яткою літератури. Іван Франко у 1910 році назвав Агатангела Кримського «високоталановитим поетом» і «дуже оригінальним повістярем».

У 2017 році уперше за 120 років після написання «Бейрутських оповідань» замальовки про життя і побут жителів Бейруту переклали з української на арабську мову.

У 1970 році Генеральна асамблея ЮНЕСКО внесла ім’я Агатангела Кримського до переліку найвидатніших діячів світу.

Іменем Агатангела Кримського названо вулиці у місті Києві, Вінниці, Хмельницькому, Дніпрі, Кривому Розі та інших населених пунктах України.

22 жовтня 1991 року – засновано Інститут сходознавства НАН України, який отримав ім’я Агатангела Кримського.

У 2005 році у Звенигородці (Черкаської області), де мешкав і працював видатний вчений, було відреставровано Меморіальний будинок-музей Агатангела Кримського.

19 грудня 2023 року, згідно повідомлення Генерального консульства України в Стамбулі, в турецькому місті Ізмірі відкрили український парк імені Агатангела Кримського та пам’ятну дошку його імені.

До 155-річчя від дня народження видатного вченого Агатангела Кримського в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку, на якій представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси.

Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала зав. відділу

обслуговування користувачів Оксана Круліковська

1/68
	Кримський, Агатангел Юхимович. Твори : в 5 т. / А. Ю. Кримський ; [редкол.: І. К. Білодід (гол. [і авт. вступ. ст. «Творч. подвиг ученого]) та ін.]. – Київ : Наук. думка, 1972-1974. Т. 1 : Поетичні твори ; Оповідання / [упорядкування і прим. М. Л. Гончарука та О. В. Мишанича ; редкол. П. Й. Колесник], 1972. – 631 с. : портр.   Шифр зберігання: Бп7304-1 До першого тому увійшли поезії «Пальмове гілля», «Моалла Антара», «Гулістан» та оповідання «Батьківське право», «Перші дебюти одного радикала», «Бейрутські оповідання» та інші.