Aбонемент

До 190-річчя від дня народження Олександра Потебні (1835-1891), українського мовознавця, філософа, теоретика літератури, фольклориста, етнографа, педагога, громадського діяча

Олександр Опанасович Потебня народився 22 вересня 1835 року на хуторі Манів, поблизу села Гаврилівка Роменського повіту Полтавської губернії (тепер – с. Гришине Сумської області). Походив із уславленого українського дворянського роду військових, кінних січовиків із Полтавщини.

Здобувши загальну освіту в семирічній Радомській класичній гімназії, яку закінчив у 1851 р. зі срібною медаллю, вступає до Харківського університету з метою вивчення правознавства, але за рік переходить на історико-філологічний факультет.

У той час викладачі та студенти Харківського університету захоплювалися українською літературою, піснями та народним побутом. Тож випускний твір «Перші роки війни Хмельницького» О. О. Потебня написав на основі українських літописів, народних пісень та інших фольклорних матеріалів, використавши їх як історичні свідчення, що збереглися в народній пам’яті.

Після закінчення навчання молодого випускника спочатку призначили викладачем у харківській гімназії, а через рік – викладачем російської словесності та історії літератури слов’янських народів Харківського університету. У перші роки викладацької роботи Олександр Потебня стає активним членом Харківської громади, яка опікувалась недільними школами. Брак підручників для учнів недільних шкіл, в яких навчання велося рідною мовою, спонукав громадівців самим братися за їх написання. 

Для недільних шкіл вчений написав «Абетку для недільних шкіл». Щоправда, друком вона за життя автора так і не вийшла. У 1989 році цю працю опублікували додатком до журналу «Київська старовина» під назвою «Руководство к обучению грамоте, составленное для малорусских вечерних школ А. А. Потебней». Рукопис зберігається в Інституті рукописів НБУ ім. В. І. Вернадського. 

Окрім того, Олександр Опанасович ініціював виникнення шкіл для народних вчителів, писав навчальні програми, викладав. Спілкуючись із селянами, які приходили на заняття, дослідник мав можливість записувати з їхніх вуст місцеві приказки, народні пісні й інші етнографічні матеріали.

У 1861 року Олександр Потебня захищає магістерську дисертацію «Про деякі символи в слов’янській народній поезії» і стає ад’юнктом Харківського університету, згодом – доцентом кафедри слов’янського мовознавства та секретарем історико-філологічного факультету.

У 1862 року вийшла друком його наукова праця під назвою «Думка і мова», в якій вчений виклав теорію про тісний взаємозв’язок мови та мислення. Дослідження «Думка і мова» представило науковій громадськості О. О. Потебню як надзвичайно обдарованого лінгвіста-мислителя, тому вченою радою Харківського університету було вирішено відрядити молодого науковця за кордон до Німеччини. Там вчений вивчав санскрит, потім відвідав Чехію та Австрію. Проте ця поїздка відбувалася під пильним наглядом місцевої поліції. Потебню підозрювали в шпигунстві на користь Російської імперії, а ще побоювалися, що він розгорне русофільську агітацію серед інтелігенції. На Батьківщині за Олександром Опанасовичем теж встановили гласний нагляд. Його молодший брат Андрій був активним учасником антиросійського польського повстання. І хоча ніякого компромату на старшого у поліції не було, але це заплямувало репутацію вченого.

За рік після відрядження Потебня повернувся до Харкова, де обійняв посаду доцента і поринає в суто наукові заняття.

З середини 60-х років одна за одною виходять у світ його праці: «Про повноголосся» (1864), «Про звукові особливості російських говірок з додатком зразків менш відомих малоросійських говірок» (1865), «Замітки про малоросійську говірку» (1870), які стали першими науковими розвідками вітчизняної діалектології.

У 1874 році О. О. Потебня захистив докторську дисертацію «Из записок по русской грамматике». У ній автор ґрунтовно описав зміни в будові української, російської та інших слов’янських мов і виокремив риси, які були притаманні лише українській. Завдяки тому, що Потебня був поліглотом, йому вдалося проаналізувати й довести неповторність й окремішність рідної мови. За це вчений отримав Ломоносівську премію Російської академії наук.

Починаючи з 1875 року він  професор кафедри російської мови та словесності Харківського університету, завідувач кафедри російської словесності. У 1877 році був обраний головою Харківського історико-філологічного товариства, яке стало потужним науковим центром й очолював його в 1877–1890 рр. Був членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті, чеського Товариства наук, членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Науковець щороку разом зі студентами здійснював етнографічні експедиції, де записував фольклор, укладав орфоепічний словник. Незадовго до смерті вчений отримав Золоту Костянтинівську медаль Російського географічного товариства за фольклорні розвідки.

В той період мовознавець вже відійшов від справ громади й цілком присвятив себе науці. У цьому виші Олександр Опанасович створив потужну філологічну школу, чимало учнів якої стали видатними вченими. Школу визнали однією з найавторитетніших в лінгвістичних колах. Також Потебня розглянув ідею зв’язку мови та психології. Він сформував психологічний напрям мовознавства й довів зв’язок мовного та національного питань.

Вчений написав чимало праць присвячених мовознавству, літературознавству, етнографії. Також видав фольклорні збірки з коментарями. Дослідив походження фонетики, граматики тощо. Видав та редагував праці Петра Гулака-Артемовського та Григорія Квітки-Основ’яненка. Частково адаптував українською «Одіссею».

Продовжуючи вивчати народну мову, він розробив концепцію зв’язку мови та психології, культури і способу життя. Започаткував психологічний напрям мовознавства, довівши взаємозв’язок мовного та національного питань. Свої ідеї Потебня виклав у працях «Мысль и язык», «Лекции по теории словесности».

У 80-х рр. О. О. Потебня зосереджується на народній творчості. Дві його праці «Пояснення малоросійських і споріднених народних пісень» та розгляд збірника українського поета, вченого й педагога Я. Ф. Головацького «Народні пісні Галицької і Угорської Руси» мають важливе теоретичне значення для фольклористики.

Наприкінці ХІХ ст. у Харкові було видано ще одну працю Олександра Опанасовича Потебні «З лекцій з теорії словесності. Байка. Прислів’я. Приказка» (1894). Окремі замітки вченого до теорії народної поезії було зібрано і  опубліковано у 1905 р. в Харкові під загальною назвою «З теорії словесності».

Відповідно за умовами того часу О. О. Потебня викладав в університеті і мусив публікувати свої праці російською мовою. І лише поетичні спроби вченого засвідчили його глибоке знання української народної творчості і любов до рідної мови.

Вченому належать праці із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв'язок мови й мислення тощо. Серед них особливе місце мають фундаментальні праці: двотомник «Пояснення малоросійських і споріднених народних пісень» (1883-1888) і чотиритомник «Із записок з російської граматики» (перші два томи видані в 1874 і 1888 рр., останні – посмертно, 1889 і 1941 рр.).

Уже по його смерті були опубліковані книги «Із лекцій з теорії словесності. Байка. Прислів’я. Приказка» (1894) і «Із записок з теорії словесності» (1905).

11 грудня 1891 року Олександр Потебня відійшов у засвіти. Похований у Харкові на Івано-Усікновенському кладовищі.

Сьогодні ім’ям О. Потебні назвали Інститут мовознавства НАН України (1945). Його ім’я має також вулиця в м. Харкові, школа в с. Гришиному Сумської області. На батьківщині вченого в 1977 р. відкрито народний музей О. Потебні і встановлено пам’ятник видатному мовознавцеві.

Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого з нагоди 190-річчя від дня народження О. О. Потебні підготувала книжкову виставку. Експозиція презентує науково-творчий доробок вченого та видання про життєвий шлях видатного філолога.

На виставці представлено документи із фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготовлено

відділом обслуговування користувачів

1/53
	Потебня, Олександр Афанасьевич. Естетика і поетика слова : Збірник / [Упорядкув., вступ. ст., примітки І. В. Іваньо, А. І. Колодної ; Пер. з рос. А. І. Колодної]. – К. : Мистецтво, 1985. – 301, [1] c. – (Пам’ятки естетичної думки).   Шифр зберігання: А409560 До збірника включено статті та фрагменти з творів і лекцій видатного мислителя-вченого, який зробив великий внесок у розвиток багатьох галузей гуманітарних знань – мовознавства, фольклористики, літературознавства, естетики та психології творчості.