Aбонемент

Михайло Михайлович Коцюбинський — видатний український письменник, драматург, громадський діяч.

Народився 17 вересня 1864 року у Вінниці в родині службовця.

Навчався в Барській початковій школі і Шаргородському духовному училищі, після закінчення якого поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті. Та ця мрія не здійснилася через важке матеріальне становище сім’ї, але він продовжував навчатись самотужки. Мати осліпла, а згодом помер батько. Турбота та відповідальність за двох молодших братів і двох сестер лягла на плечі Михайла.

У 1886-1889 рр. він заробляв приватними уроками та продовжував самоосвіту, почав свою творчу діяльність. У 1891 році, склавши екстерном іспит на народного учителя при Вінницькому реальному училищі, працював репетитором. У суспільному житті мав активну громадянську позицію, пропагував революційні та самостійницькі ідеї, тому Подільське жандармське управління встановило за Коцюбинським таємний нагляд.

З 1892 по 1896 рік працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду на території Бессарабської та Таврійської губерній.

У 1892 році увійшов до таємної спілки «Братство тарасівців».

Від листопада 1897 до березня 1898 року обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь».

1898 р. переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною, вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців, які згодом стали відомими: Василь Блакитний, Микола Вороний, Павло Тичина.

Постійна матеріальна скрута та конфлікти з владою підірвали здоров’я письменника.

1911 р. — «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію у розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почувався дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) та інші країни Європи.

Михайло Коцюбинський увійшов до української літератури як один із найкращих стилістів і майстрів української художньої прози, хоча брався і за поезію, переклади й нариси. Вже його ранні оповідання «Харитя», «Ялинка» (1891), «Маленький грішник» (1893) відзначалися тонким психологізмом, мальовничістю, експресивністю та художнім лаконізмом. Вершинами його художнього стилю критики вважають твори: «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). Значна частина творів письменника з’явилася у перекладах німецькою, французькою, шведською, польською, мадярською та іншими мовами. Сам автор знав 9 мов, зокрема грецьку, кримськотатарську, циганську. Переклав українською мовою деякі твори Г. Гайне, А. Міцкевича, Е. Ожешко та інших.

Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.

До 160-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються видання творів письменника та література про його життя і творчість.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки (http://catalogue.nplu.org/) та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/51
	Жигмайло, Л. Михайло Коцюбинський [Електронна копія] : (спроба характеристики) / Л. Жигмайло. — Електрон. текст. дані (1 файл : 13,8 Мб). — Катеринослав : Друк. К. Андрущенка, 1915 (Харків: ХДНБ ім. В. Г. Короленка, 2024).   Режим доступу : http://elib.nlu.org.ua/view.html?id=14710  Невеличке за обсягом дослідження публіцистки, письменниці, громадської діячки Любові Біднової (псевдонім Л. Жигмайло; 1882 – ?) є спробою дати стислу, але комплексну характеристику творчості Михайла Коцюбинського. Авторка пише про тему села, типи жінок, образи інтелігентів, описи природи, у його творах. Значна увага приділена новелі «Intermezzo» та повісті «Тіні забутих предків».