Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка

До 165-річчя від дня народження Панаса Саксаганського (1859–1940),

українського актора, режисера, драматурга

Син орлиної родини, 

Син великої Вкраїни,

Всі серця він чарував,

Як весняний подих трав...

Максим Рильський

Панас Карпович Саксаганський (справжнє прізвище – Тобілевич) — визначний український актор, режисер, драматург і педагог школи Марка Кропивницького, один з корифеїв українського побутового театру.

Народився 15 (27) травня 1859 р. в с. Кам’яно-Костувате на Миколаївщині в сім’ї управителя панського маєтку. Брат Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського та Марії Садовської-Барілотті. Закінчив Єлисаветградське земське реальне училище. У 1875 р. грав в аматорському гуртку М. Кропивницького.

Професійну акторську кар’єру розпочав 1882 р. Грав у трупах М. Старицького, М. Кропивницького, М. Садовського, утримував власні трупи, виступав в інших трупах і театральних товариствах: «Товаристві українських артистів під орудою І. Мар’яненка», «Товаристві українських артистів за участю М. Заньковецької і П. Саксаганського». Гастролював Україною та за кордоном.

У 1918 р. заснував у Києві Народний театр, на базі якого 1922 р. було створено Український драматичний театр ім. М. Заньковецької. У ньому працював з перервами до 1932 р.

За своє творче життя Панас Карпович створив цілу галерею сценічних образів комедійного і драматичного репертуару, які стали класичними зразками акторської техніки й майстерності перевтілення: Копач («Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Голохвастий («За двома зайцями» М. Старицького), Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Возний, Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського) та багато інших.

Поставив спектаклі «Розбійники» Ф. Шиллера (1920), «Отелло» У. Шекспіра (1926). Вперше в історії українського театру запропонував план постановки вистави і започаткував систему попередньої роботи над роллю.

У 1936 р. був удостоєний звання народного артиста.

Автор комедій «Лицеміри» (1908), «Шантрапа» (1914). Його праці: «По шляху життя» (1935), «Моя праця над роллю» (1937), «Думки про театр» (1955).

Видатний український актор і режисер, один із засновників українського професійного театру Панас Саксаганський зробив вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва та у формування національної самосвідомості українців наприкінці XIX – на початку XX століття.

Помер 17 вересня 1940 р. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

У с. Кам’яно-Костувате створено меморіальний музей митця. Ще за життя корифея у Києві з’явилася вулиця Саксаганського. Будинок у Києві, де проживав Панас Саксаганський, був суттєво пошкодженний внаслідок влучання російської ракети у жовтні 2022 року.

До 165-річчя від дня народження Панаса Саксаганського в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються прижиттєві й більш пізні видання творів митця, спогади про нього, статті з періодичних видань та література про його життя і творчість.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки (http://catalogue.nplu.org/) та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/50
	Артемчук І. Із бувальщин про Панаса Саксаганського / Артемчук Ігор // Український театр [Електронна копія] : орган М-ва культури Укр. РСР та Укр. театр. т-ва. — Київ : Мистецтво, 2005 (Київ : НБУ ім. Ярослава Мудрого). — № 5. — Електрон. текст. дані (1 файл : 90,9 Мб). — С. 25.   Режим доступу : http://elib.nlu.org.ua/view.html?id=10301  Вміщено цікаві факти з життя визначного українського актора, режисера, драматурга й педагога Панаса Саксаганського.