Вівторок, 16 липня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 175-річчя від дня народження Панаса Мирного (1849–1920),

 українського письменника, драматурга, громадського діяча

 

 

"Ні, не хочу тієї слави, їй-Богу, не хочу.

Вся моя слава – Україна"

 

Панас Мирний

 

 

imageПанас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 р. в Миргороді на Полтавщині в сім’ї бухгалтера повітового казначейства. Його батько походив з родини простого козака, мав невеликий маєток у селі Білики Миргородського повіту. Мати була донькою місцевого колезького реєстратора. Панас був третьою дитиною в сім’ї; відзначався тихою, миролюбною та замкнутою вдачею, любив самотність. Обставини хатнього життя родини Рудченків були суто українськими: українське слово, українська пісня, українські звичаї змалку оточували малого Панаса, що не могло не вплинути на подальше життя і майбутні літературні вподобання і творчість.

Після навчання в Миргородському парафіяльному, а згодом в Гадяцькому повітовому училищі, чотирнадцятилітній Панас пішов працювати. На різних посадах чиновницької служби в невеликих містах Полтавщини він працював вісім років. Робота чиновника не приносила задоволення майбутньому письменнику; у вільний від служби час він багато читав, записував зразки усної народної поезії. Частину зібраних фольклорних матеріалів згодом опублікував його старший брат Іван Білик у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).

На цей же час припадають і його перші спроби літературної творчості. У 1870-1880 рр. Панас Рудченко створив цикл творів під загальною назвою «Як ведеться, так і живеться» і публікував їх під псевдонімом Панас Мирний. Його перші твори, а саме вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав», було опубліковано 1872 р. за кордоном, у львівському журналі «Правда». Пізніше, у 1874 р., у цьому ж журналі було опубліковано нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П’яниця», а в Женеві вийшла повість «Лихі люди» (1877).

У зв’язку із забороною та цензурними переслідуваннями українського слова в російській імперії твори письменника друкувалися переважно за кордоном і були майже невідомі широким колам читачів на Наддніпрянській Україні. З цієї ж причини відомий роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», написаний ним в співавторстві із старшим братом Іваном Біликом ще 1875 р., вперше вийшов в Женеві у 1880 р.

Лише з середини 1880-х рр. твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянській Україні. Так, на сторінках альманаху «Рада», виданого М. Старицьким у 1883-1884 рр., публікуються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». В Києві 1886 р. виходить збірник творів «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив». В західноукраїнських журналах та збірниках друкуються такі його твори, як «Лимерівна», «Казка про Правду та Кривду», «Лови», переспів «Дума про військо Ігореве».

Панас Мирний підтримував тісні зв’язки з багатьма діячами української культури: М. Лисенком, М. Старицьким, М. Кропивницьким, Лесею Українкою, М. Коцюбинським, І. Карпенком-Карим та ін.

Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Ще за молодих років він був зв’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 р. брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений в Полтаві, під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання. В період першої російської революції письменник виступає з відозвами, в яких закликає до єднання всіх прогресивних сил у боротьбі за свободу та рівноправність жінок; у ряді своїх творів відгукується на революційні події («Сон», «До братів-засланців», «До сучасної музи»).

Коли у 1914 р. було заборонено вшанування пам’яті Т. Шевченка, Панас Мирний у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царизму. В 1915 р. поліція розшукувала Панаса Мирного як «політично підозрілу особу»; тому, не бажаючи ускладнень у своїх службових стосунках, письменник мусив весь час конспіруватися. Була для цього і інша причина: письменник вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові.

Панас Мирний був одним з найбільш плідних українських письменників свого часу. Його літературна спадщина складає понад тисячу творів: це 718 оригінальних та перекладних поезій, 69 великих і малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв, 9 драм та ін. На жаль, значна частина його доробку залишилася в рукописах, що давало підставу стверджувати, що за чотири десятиліття своєї літературної праці він написав не так вже і багато.

Герої творів Панаса Мирного своїми роздумами та вчинками є бунтарями. Літературний критик Сергій Єфремов стверджував, що письменник найбільше дорожив «правом на бунт, можливістю стати проти свого «державця»… Сили були занадто нерівні – він це знав, кінець бунту наперед визначено, загибіль забезпечено, – але спокушала принадно вже сама можливість сказати в вічі авторитетові, чого він вартий, зректися послуху й самому спробувати по-своєму і незалежно впорядкувати своє життя».

Після встановлення Радянської влади на Україні Панас Мирний, попри свій похилий вік, продовжував працювати у Полтавському губфінвідділі.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р., похований в Полтаві.

На честь класика української літератури названі вулиці у Києві, Полтаві, Миргороді, Запоріжжі, Львові, Кривому Розі та ін. містах України.

Щорічно в Україні вручається премія імені Панаса Мирного, заснована Полтавською обласною радою для нагородження письменників, вчених, працівників культури та освіти, громадських та державних діячів за видатні успіхи в галузі літератури, публіцистики, музики та театру, народної творчості, громадської діяльності.

До 175-річчя від дня народження Панаса Мирного Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого підготувала віртуальну книжкову виставку, де представлені, зокрема, прижиттєві видання з фонду відділу рідкісних і цінних книг, а також ресурси електронної бібліотеки  «Культура України». Експозиція презентує літературний спадок письменника, представлений творами різних років видання.

Окрім віртуальної виставки до уваги відвідувачів Бібліотеки – традиційна виставка видань, які зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних книг. З нею можна ознайомитись у читальному залі рідкісних і цінних книг з 10 до 23 травня 2024 р. за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 1, кімн. 212, 3-й поверх. Для пошуку інформації про літературну спадщину Панаса Мирного пропонуємо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та її традиційними картковими каталогами.

 

Інформацію підготовлено
   відділом рідкісних і цінних книг

 

 

1/23

Мирний, Панас (Рудченко). Твори / Панас Мирний (Рудченко) ; ред., вступ. ст. та прим. Ів. Ткаченка. – [Харків] : Держвидав України, 1928 (Перша друк. ДВУ). – Т. 1 : Повісті й оповідання. – 303, [4] с., [1] арк. портр. : іл. – (Праці Інституту Тараса Шевченка).

 

Шифр зберігання: Рк Ш6(2=Ук) М63

Електронна копія: http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10820 

 

Презентовано шеститомне зібрання творів видатного українського прозаїка, драматурга та громадського діяча Панаса Яковича Рудченка (1849-1920), що виступав під літературним псевдонімом Панаса Мирного. Видання вийшло друком впродовж 1928-1929 рр. за редакцією дослідника творчості письменника, літературознавця Івана Ткаченка. Перший том відкриває вступна стаття про життєвий і творчий шлях П. Мирного – письменника великого епічного таланту, яку доповнено світлинами та малюнками. Представлений том вміщує оповідання автора «В дорогу!», «Лихий попутав», «П’яниця» та повісті «Лихі люди», «За водою».