Aбонемент

До 170-річчя від дня народження Миколи Сумцова (1854–1922),

українського етнографа, літературознавця, громадського діяча

Микола Федорович Сумцов народився 18 квітня 1854 р. у Санкт-Петербурзі (Російська імперія). Його батько був нащадком козацького старшини Сумського слобідсько-українського козацького полку, дрібним землевласником. Прадід вченого, побудувавши хату у Боромлі, що на Слобожанщині, залишив на сволоку запис «Семен Сумець». Згодом родове прізвище Сумець перетворилося на Сумцов.

Після смерті батька родина переїхала в Україну, до Харкова. Навчаючись у 2-й Харківській гімназії, Микола Сумцов досконало вивчив французьку та німецьку мови і самостійно опанував українську літературну мову, читаючи твори Котляревського та Квітки-Основ’яненка. У гімназичні роки майбутній вчений пробував збирати зразки українських народних пісень.

По закінченні Харківського університету 1875 р. деякий час студіював у Німеччині. З 1878 р. був приват-доцентом, а від 1888 р. – професором Харківського університету. М. Сумцов був головою Історично-Філологічного Товариства при Харківському університеті з 1887 р., який очолював понад двадцяти років.

Головною галуззю досліджень Миколи Сумцова була етнографія, особливо фольклор. Основними працями цих досліджень є, зокрема: «К истории южнорусских свадебных обычаев» (1883), «Научное изучение колядок и щедривок» (1886), «Коломыйки» (1886), «Очерки народного быта» (1902), «Из украинской старины» (1905) та ін. Кілька праць Сумцова присвячено кобзарству і кобзарям («Изучение кобзарства» (1905)), чимало уваги він присвятив вивченню Слобожанщини: «Слобідсько-українські історичні пісні» (1914), «Слобожане: історично-етнографічна розвідка» (1918), «Слобожанщина і Шевченко» (1918) та ін.

Микола Сумцов працював над створенням систематизованої історії української літератури 17 ст. та опублікував ряд монографій про І. Вишенського, Л. Барановича, І. Ґалятовського, І. Ґізеля.

Йому належать праці з історії української літератури 18-20 ст., зокрема, про Г. Сковороду, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, П. Куліша, І. Старицького, І. Франка, Б. Гринченка, О. Олеся, О. Потебню та ін. Низка праць присвячена історії російської, західно-європейської літератури, історії образотворчого мистецтва.

Всього М. Сумцов написав близько 800 наукових праць, які вважаються своєрідними підручниками, енциклопедіями в галузі фольклористики та етнографії.

Особливу увагу науковець приділяв музейній діяльності. Так, у 1884 р. його було призначено завідувачем Музею витончених мистецтв і старожитностей Імператорського Харківського університету, у 1904–1918 рр. він очолював Етнографічний музей Харківського історико-філологічного товариства, був засновником і директором впродовж 1920–1922 рр. Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди (тепер – Харківський історичний музей).

Багато зробив Микола Сумцов і для організації народних бібліотек. Вчений був одним із засновників Харківської громадської бібліотеки (тепер – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка) та власними можливостями комплектував її фонди: у перший рік роботи книгозбірні він подарував 70 видань, а за деякий час завдяки листуванню членів правління М. Сумцова і С. Самойлова з приватними особами та закладами бібліотека отримала ще 1770 видань.

З 1919 р. М. Сумцов одним з перших став академіком новоствореної Всеукраїнської Академії наук (ВУАН) завдяки пропозиції та за підтримки українського історика, вченого, сходознавця, мовознавця, письменника та перекладача Агатангела Кримського (1871-1942).

Практично все своє життя Микола Федорович Сумцов присвятив Слобідській Україні, зокрема, Харкову, історії української культури, етнографії та фольклору.

За радянських часів М. Сумцова зарахували до списку «буржуазних діячів української культури з націоналістичними, антинауковими поглядами». Лише від початку 1990-х рр. ім’я члена-кореспондента Санкт-Петербурзької АН (1905), дійсного члена ВУАН, члена Чеської АН та ряду слов’янських наукових товариств Миколи Сумцова було реабілітовано.

На пропонованій віртуальній виставці представлено праці вченого, літературно-критичні розвідки та його публікації у часописах, серед яких майже всі – прижиттєві видання.

Окрім віртуальної виставки до уваги відвідувачів Бібліотеки – традиційна виставка видань, що зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних книг. З нею можна ознайомитись у читальному залі рідкісних і цінних книг з 17 квітня по 09 травня 2024 р. за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 1, кімн. 212, 3-й поверх.

Для пошуку інформації про Миколу Сумцова та його праці пропонуємо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та її традиційними картковими каталогами.

Мусимо зауважити, що в окремих випадках у бібліографічних записах, наведених перед анотаціями до книжок, збережено орфографію оригіналу.

Інформацію підготовлено
 відділом рідкісних і цінних книг 

1/21
	Сумцов, Николай Федорович. Религиозно-мифическое значение малорусской свадьбы / Н. Ф. Сумцов. – Киев : Изд. ред. «Киевcкой старины», 1885 (Тип. Г. К. Корчак-Новицкого). – 20 с. – Прижиттєве вид.   Шифр зберігання: Рк В52291  Електронна копія: http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=357   Представлене дослідження видатного українського народознавця Миколи Федоровича Сумцова (1854–1922), який ще за життя зажив слави класика вітчизняної та світової етнографії, вперше вийшло друком 1885 р. на шпальтах часопису «Киевская старина». Микола Сумцов, який був палким патріотом свого народу, з особливим пієтетом ставився до весільної традиції українців. І хоча в усіх слов’янських весіллях було багато язичницького, давнього, автор вважав, що саме українське весілля відзначалося особливою цілісністю та урочистістю. Дослідника, загалом, цікавила не стільки структура весільного обряду, скільки символічне навантаження окремих елементів весілля, міфологічних та світоглядних уявлень українців: вірування в небесні шлюби, їх риси в шлюбі людському; звертання до богів під час весільних обрядодій; участь небесних світил в улаштуванні людської долі; весільні символи сонця, грому та дощу; символи короваю, гільця; весільні жертвоприношення. Саме Микола Сумцов одним з перших розпочав наукове вивчення символіки традиційного українського весілля.