Понеділок, 26 лютого 2024

Новини і події

«<Лютий 2024 >»
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

Віртуальна книжкова виставка

До 160-річчя від дня народження О. Ю. Кобилянської (1863–1942),

української письменниці, культурної діячки

 

imageОльга Кобилянська – українська письменниця, рання буковинська феміністка, близька подруга та соратниця Лесі Українки. Одна з найважливіших постатей раннього модернізму в українській літературі.

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Гумора Австро-Угорської імперії (Південна Буковина, сучасна Румунія). Батько майбутньої письменниці – Юліан Кобилянський, народився в Галичині. Він належав до шляхетного роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини, працював секретарем повітового суду. Мати – Марія Вернер, німкеня за національністю, все життя присвятила вихованню сімох дітей (Ольга була четвертою дитиною). З любові до свого чоловіка вона вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру, виховуючи всіх дітей у повазі і любові до України і всього українського.

Маючи лише 4 класи офіційної освіти, Кобилянська гостро відчувала нерівноправне становище жінки. ЇЇ батько вважав, що ґрунтовну освіту важливо дати насамперед синам. Але з цим Ольга не могла змиритися і продовжила навчання самостійно, ставши врешті однією з найосвіченіших жінок свого часу. Послідовниця феміністичних ідей Наталії Кобринської, близька подруга художниці Августи Кохановської, лікарки Софії Окуневської, Ольги Устиянович, під впливом яких німецько- та румунськомовна Кобилянська почала писати українською, вона самостійно обрала українську ідентичність та почала відстоювати права українського жіноцтва та селянства. О. Кобилянська старанно опановувала закони української мови, хоча це давалось нелегко. Будучи вже відомою письменницею, вона часто просила українських митців виправляти мову її творів.

У 1888 році О. Кобилянська почала писати німецькою мовою повість «Лореляй», яка в 1896 році була опублікована українською мовою під назвою «Царівна». Саме завдяки цій повісті з творчістю О. Кобилянської познайомилася Леся Українка.

У 1891 році родина Кобилянських переїхала до Чернівців — «серця Буковинської України». Тут Ольга увійшла у коло прогресивної інтелігенції, глибше познайомилася з українським літературним життям. Для неї відкрився новий широкий і багатий світ для творчої праці.

У 1894 році в журналі «Зоря» була надрукована повість О. Кобилянської «Людина» (присвячена Н. Кобринській). Цього ж року письменниця стала однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», брала участь у виданні альманаху «Наша доля»; стала головою таємного товариства «Кружок українських дівчат» (1902). Окрім цього, продовжувала писати нариси, статті про жіночий рух у країнах Європи, друкувалася у журналі «Народ».

Упродовж наступних років вона написала повісті та оповідання: «Він і вона» (1895), «Що я любив» (1896), «Ніоба», «Некультурна», «Природа» (1898), «Земля» (1902), «У неділю рано зілля копала» (1909), «Через кладку», «За ситуаціями», «Апостол черні» та багато інших творів.

Починаючи з 1903 року, Ольга Кобилянська постійно хворіла, та коштів на систематичне лікування не вистачало, але попри негаразди вона продовжувала писати. Протягом 1915–1923 pоків О. Кобилянська створила низку оповідань, новел, нарисів, у яких розкрила трагічну безвихідь, страждання, розпуку і біль, викликані Першою світовою війною.

Ольга Кобилянська за майже півстоліття написала десятки оповідань, нарисів, новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів, лишила значне за обсягом листування та щоденник. Частина творів раннього періоду творчості написана німецькою, та вона зробила власний автопереклад їх українською мовою. Її твори видавали та перекладали німецькою, чеською, польською мовами. За свою літературну діяльність домоглася стипендії із Відня. У 1926 – 1929 роках у Харкові вийшло дев’ятитомне зібрання творів письменниці.

У 1941 році румунська воєнна жандармерія встановила нагляд за О. Кобилянською. І тільки смерть 21 березня 1942 року врятувала її від розправи. Окупаційна влада заборонила публікувати некролог українською мовою та виголошувати промови над могилою письменниці.

У Чернівцях відкрито літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської, встановлено пам’ятник та названо музично-драматичний театр в її честь. В кількох українських містах її ім’ям названо вулиці та бібліотеки.

У 2006 році в Україні була заснована літературно-мистецька премія імені Ольги Кобилянської. Вона присуджується щороку за найкращий літературний, художній або публіцистичний твір, наукову розвідку про життєдіяльність сучасної жінки в Україні, становище її в суспільстві, ситуацію щодо гендерної політики в державі.

До 160-річчя від дня народження О. Ю. Кобилянської в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються прижиттєві й більш пізні видання творів письменниці та література про неї.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки  та традиційними картковими каталогами.

  

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

 

1/70

Бабишкін, О. К. 

Ольга Кобилянська : нарис про життя і творчість / О. К. Бабишкін. — Львів : Кн.-журн. вид., 1963. — 192 с., 1 л. портр.

 

Шифр зберігання: А45899

 

Це нарис про життя і творчість видатної української письменниці. Автор використав багато неопублікованих до часу написання книги документів та матеріалів, дав аналіз творів О. Кобилянської на фоні української та світової літератури.

Докладно  описані сторінки біографії письменниці.

Книгу з користю прочитають літературознавці, учителі, студенти, учні та широке коло читачів.