Субота, 13 квітня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

 До 90-річчя від дня народження Л. Я. Гузара (1933–2017), українського церковного і громадського діяча, філософа, богослова, предстоятеля

Української греко-католицької церкви

 

imageЛюбомир Гузар (світське ім’я – Любомир Ярославович Гузар) народився 26 лютого 1933 р. в м. Львові. Початкову освіту здобув у м. Львові: закінчив народну школу та перший клас гімназії.

У 1944 р. родина Гузарів змушена була переїхати до Австрії. У м. Зальцбурзі він продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 р. в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії в м. Стемфорді (штат Коннектикут).

З юнацьких років Любомир Гузар захопився вивченням релігії й філософії. 1954 р. здобув ступінь бакалавра в Колегії св. Василія. Богословські студії продовжив у Католицькому університеті Америки у м. Вашингтоні. У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії св. Йосафата, одержав ліценціат богослов’я. 30 березня того ж року Любомир Гузар був висвячений на священника для служіння в Стемфордській єпархії.

1958–1959 рр. працював учителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії св. Василія. Водночас у штаті Нью-Йорк був душпастирем оселі «Союзівка» Українського народного союзу у місцевості Кергонксоні та виховної оселі Спілки української молоді Америки в селищі Елленвіллі. Продовжив філософські студії у Фордгемському університеті, де у 1967 р. здобув ступінь магістра.

1969 р. Любомир Гузар переїхав до м. Риму для поглиблення богословської освіти. У 1972 р. за працю «Митрополит Андрей Шептицький – провісник екуменізму» здобув ступінь доктора богослов'я. У цьому ж році вступив до монастиря св. Теодора Студита у м. Гроттаферрата ( нині регіон Лаціо, Італія).

Протягом 1973–1984 рр. Любомир Гузар викладав еклезіологію у Папському Урбаніанському університеті у м. Римі.

2 квітня 1977 р. в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо поблизу м. Рима був висвячений Патріархом Йосипом Сліпим на єпископа. Від 1978 р. – архімандрит монастиря св. Теодора, згодом – відповідальний за монастирі Студійського уставу за межами України. У 1984–1991 рр. – протосинкел (генеральний вікарій) Львівської архієпархії у м. Римі.

1993 р. Любомир Гузар разом зі всією спільнотою з м. Гроттаферрата повернувся до України. Через десять років отримав громадянство України.

З 1993–94 рр. служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

У листопаді 1996 р. Любомир Гузар призначений єпископом-помічником Глави Української греко-католицької церкви (УГКЦ), а після смерті Блаженнішого Мирослава Любачівського з 14 грудня 2000 р. виконував обов’язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

26 січня 2001 р. на Надзвичайному синоді єпископів Любомира Гузара обрано Архієпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви. Папа Римський Іван Павло ІІ затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став кардиналом католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

2005 р. Любомир Гузар переніс резиденцію Глави УГКЦ з м. Львова до м. Києва, таким чином відновивши національне значення церкви. У 2002 р. ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському лівобережжі.

Під час свого керування УГКЦ кардинал Любомир Гузар докладав багато зусиль до розвитку церкви східного обряду, підтримував зв’язки з іноземними державами – спілкувався з українською діаспорою. Саме за час правління Любомира Гузара, вперше в Україну здійснив візит Папа Римський Іван Павло ІІ.

По досягненні 75-річного віку подав прохання про звільнення з посади предстоятеля УГКЦ через похилий вік і стан здоров’я. 10 лютого 2011 р. Папа Бенедикт XVI прийняв його відставку.

Проте, і після свого зречення, продовжив активно займатися громадською діяльністю, зокрема був учасником Ініціативної групи «Першого грудня».

Останні роки проживав у селі Княжичі Броварського району Київської області. Помер Любомир Гузар 31 травня 2017 р. Похований 5 червня 2017 р. у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового в м. Києві.

Любомир Гузар присвятив своє життя утвердженню принципів толерантності та діалогізму як в церковному житті, так і в між церковних і державно-церковних відносинах. Обстоював принципи примату свободи та людської гідності, верховенства права, соціальної доброчинності; взаємну відповідальність влади, церков і суспільства. Здобув авторитет духовного провідника, чиї настанови, повчання, слова підтримки стали імперативами до дій та вчинків.

Любомир Гузар нагороджений орденами: «За заслуги» ІІІ ступеня (2001), Ярослава Мудрого V (2003), ІV (2006) і ІІІ (2008) ступенів (останній – за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу). Він перший лавреат Міжнародної премії імені Івана Франка (2016) за монографію «Андрей Шептицький, Митрополит Галицький (1901–1944 рр.) провісник екуменізму».

15 лютого 2018 р. в серії «Видатні особистості України» НБУ випустив пам’ятну монету «Патріарх Любомир Гузар».

На честь світлої пам’яті Блаженнішого Любомира в с. Княжичі на будинку, де він жив останні роки життя, встановлено меморіальну дошку.

9 жовтня 2021 р. у м. Вінниці, біля церкви Покрова Пресвятої Богородиці, було урочисто відкрито перший в Україні пам’ятник Верховному Архієпископу УГКЦ у 2001-2011 рр. кардиналу Любомиру Гузару. Його ім’ям також названо вулиці в багатьох містах України.

До 90-річчя від дня народження Л. Я. Гузара (1933–2017), українського церковного і громадського діяча, філософа, богослова, предстоятеля Української греко-католицької церкви

в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку, яка знайомить з працями Любомира Гузара та іншими матеріалами про його внесок у розбудову української державності, розвиток демократії, духовного відродження українського народу.

На виставці представлено документи з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

 

 

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Тетяна Кириленко

1/51

Гузар, Л. Андрей Шептицький, митрополит Галицький (1901-1944) провісник екуменізму / Любомир Гузар. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2015. — 495 с.

 

Режим доступу :

https://bookforum.ua/en/books/andrej-sheptytskyj-mytropolyt-galytskyj-1901-1944-provisnyk-ekumenizmu

 

Докторська праця Блаженнішого Любомира Гузара присвячена дослідженню екуменічної діяльності митрополита Андрея Шептицького, Глави Української греко-католицької церкви, проникливого богослова, ревного душпастиря, суспільного діяча, мецената.

На широкому та складному тлі родинних, історичних, церковно релігійних, політичних обставин кінця XIX – першої половини XX ст. проаналізовано генезу поглядів митрополита на єднання церков, практичні кроки, які він робив для досягнення цієї мети, та їхнє відображення у рішеннях Другого Ватиканського собору (1962–1965).

Ця публікація має за мету підтримати та пожвавити екуменічні дискусії та сприяти зближенню Церков-сестер.