Aбонемент

До 130-річчя від дня народження М. Г. Куліша (1892–1937),

українського письменника, драматурга, громадського діяча

Микола Гурович Куліш народився 18 грудня 1892 року в с. Чаплинка (нині селище міського типу Херсонської області) в родині селянина-бідняка. Після закінчення церковнопарафіяльної школи, на зібрані односельцями гроші, у 1905 р. продовжив навчання у восьмикласному училищі в м. Олешки (Херсонської області). З 1908 р. – в місцевій приватній гімназії, де почав писати сатиричні вірші й твір «На рыбной ловле» (1913), який став основою для створення п’єси «Отак загинув Гуска». Іспити на атестат зрілості склав екстерном.

 1914 р. Микола Куліш вступив на історико-філологічний факультет Одеського університету, але з початком Першої світової війни був мобілізований на фронт. Закінчивши у 1915 р. Одеську школу прапорщиків, воював на передовій; отримав чин штабскапітана, був поранений і контужений.

У 1917–1921 рр. – учасник революційних подій і громадянської війни в Україні: 1918 р. – голова Ради робітників і солдатських депутатів в Олешках, 1919 р. – член Дніпровського повітвиконкому і завідувач повітнаросвіти, 1920 р. – начальник штабу групи військ Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів.

Від 1921 р. – на цивільній службі в наросвіті, з кінця 1922 р. – інспектор шкіл в м. Одесі. Микола Куліш сприяв відкриттю українських шкіл та дитячих притулків, написав буквар «Первинка». Перебуваючи на посаді, яка вимагала постійних поїздок по району, він бачив страшну трагедію голоду 1921–1922 рр. Побачене виклав у драмі «97». Після тріумфального успіху п’єси, поставленою Г. Юрою в Харківському театрі імені І. Франка, був запрошений на посаду інспектора Наркомосвіти УСРР.

Переїзд до Харкова у 1925 р. спричинив справжню революцію у творчості М. Куліша. Тут він познайомився з такими визначними діячами української літератури як Микола Хвильовий, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Юрій Яновський, Павло Тичина, Іван Дніпровський, Григорій Епік. Плідно співпрацював з театром «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом.

У 1926–1928 рр. – президент літературного об’єднання «ВАПЛІТЕ». Входив до складу редакційної колегії журналу «Літературний ярмарок», був редактором часопису «Червоний Шлях». В цей час написав статтю «Критика чи прокурорський допит», де захищав право митця на самобутність та внутрішню незалежність.

Від кінця 1929 р. – член президії літературного угрупування «Пролітфронт». У 1926–1931 рр. – голова Українського товариства драматургів і композиторів.

З початком 1930-х рр. у житті Миколи Куліша настають трагічні сторінки: більшість його творів, що доти були досить популярними, зазнають великої політичної та естетичної критики.

У 1934 р. М. Куліш був виключений з партії та того ж року заарештований. За звинуваченням у належності до «Контрреволюційної боротьбистської організації» засуджений до десяти років ув'язнення з суворою ізоляцією, яке відбував на Соловках. 3 листопада 1937 р. Микола Куліш був розстріляний з великою групою української інтелігенції  в урочищі Сандармох (Карелія).

Реабілітований 4 серпня 1956 р. за відсутністю складу злочину.

Микола Куліш – автор віршів (під псевдонімом «Максим Будяк»), близько 40 статей культурно-освітньої тематики, майже півтора десятка п’єс. Найвідоміші п’єси: «97» (1924), «Комуна в степах» (1925), «Отак загинув Гуска» (1925), «Хулій Хурина» (1926), «Зона» (1926), «Народний Малахій» (1927), «Колонія» (1927), «Мина Мазайло» (1928), «Закут» (1929), «Патетична соната» (1929-1931), «Вічний бунт» (1932), «Прощай, село» (1933), «Маклена Граса» (1933). З-поміж творів, які не дійшли до сьогодення й вважаються втраченими: п’єси «На рыбной ловле» й «Такі», кіносценарій «Парижком», оповідання «На край світу», «Бога зневажив» та інші.

В історію української драматургії М. Куліш увійшов як новатор, творець «необарокової драми» з елементами романтики й експресіонізму. Майже всі п'єси Куліша стали українською національною класикою, а «Народний Малахій», «Патетична соната» і «Маклена Граса» ввійшли до скарбниці світової драматургії. Низка п'єс перекладена латиською, литовською, болгарською, чеською, польською, англійською, німецькою мовами; постановки – у театрах країн Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії, Канади й США.

 За творами письменника знято телефільми: «Закут», «Мина Мазайло», «Народний Малахій». Йому присвячено документальні стрічки «Микола Куліш» (1970, 1991), «Тягар мовчання», «Пастка» (1991).

 Іменем Миколи Куліша названо Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр.

До 130-річчя від дня народження М. Г. Куліша (1892–1937), українського письменника, драматурга, громадського діяча в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку, яка знайомить з творчим доробком митця.

На виставці представлені документи й публікації з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

 відділу соціокультурної діяльності Тетяна Кириленко

1/50
	Куліш, М. Г. Твори : В 2-х т. / Микола Куліш. — Київ : Дніпро, 1990-. Т. 1 :  П’єси / Упоряд., підгот. текстів, вступ. стаття та коментар Л. С. Танюка, 1990. — 506, [3] с. : портр. Шифр зберігання:А509868-1   Творчість видатного українського письменника й драматурга Миколи Куліша представлена у двох томах. Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття та коментар – Леся Танюка. До першого тому ввійшли п’єси «97», «Комуна в степах», «Прощай, село», «Отак загинув Гуска», «Хулій Хурина», «Зона», «Закут», «Вічний бунт» та ін.