До 350-річчя від дня народження Пилипа Степановича Орлика (1672-1742),
державного діяча та гетьмана України
На його прапорі була виткана
незалежна й соборна Україна.
Б. Крупницький
Гетьман Пилип Орлик посідає окреме місце в галереї українських національних діячів XVIII століття. Будучи надзвичайно освіченою, висококультурною, морально та духовно сильною особистістю, Пилип Степанович поставив перед собою завдання за будь-яку ціну звільнити Україну з-під влади Московії. Продовжуючи «справу І. Мазепи», йому довелося взяти на себе і весь тягар проблем, пов’язаних з гетьманством.
Пилип Степанович Орлик народився 11 жовтня 1672 року в мальовничому селі Косута на території нинішньої Білорусі в сім’ї родовитої литовської шляхти чеського походження.
Рід Орликів походив з древньої баронської гілки, поширеної в Чехії, Моравії та Сілезії. Один з його представників підчас гуситського руху XIV – початку XV століття перебрався до Польщі, а потім до Литви. Саме від нього походять предки Пилипа Орлика.
Батько майбутнього гетьмана, Степан, – католик, тривалий час служив у польсько-литовському війську; загинув у бою з турками, коли хлопчик був ще малим. Мати – Ірина – православна, зі старовинного білорусько-литовського роду шляхтичів. Саме вона зробила все можливе, щоб дати синові належне виховання та освіту.
Початкові знання Пилип здобув у школі поблизу рідного села, потім навчався в єзуїтській академії у Вільно (нині – Вільнюс).
Наприкінці 80-х років XVII століття родина Орликів переїхала до України, де майбутній гетьман вступив на навчання у Києво-Могилянській академії, де його вчителем був професор філософії Стефан Яворський. Саме за його рекомендацією молодий Орлик став секретарем канцелярії київського митрополита, а через короткий час був запрошений до гетьманської канцелярії в Батурин. Києво-Могилянську академію Пилип Орлик закінчив у 1694 році. Навчався відмінно, проявив поетичний та ораторський талант, цікавився філософією й літературою, добре володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами.
Одруження з донькою полтавського полковника Павла Герцика Ганною поєднало Орлика з українською старшиною. Його авторитет швидко зростав. У листопаді 1702 року в Батурині сина Орлика Григора хрестили сам гетьман Іван Мазепа, полковник Іван Ханенко та дружина генерального судді Василя Кочубея Любов Федорівна. Того ж року Пилип Орлик дістає посаду генерального писаря, який був найвпливовішим у раді правлячої генеральної старшини.
Вирішальну роль у житті й кар’єрі Пилипа Орлика відіграв гетьман України Іван Мазепа, який наблизив його до себе, покладаючись на нього, як на спадкоємця гетьманської влади. Входячи до найближчого оточення гетьмана, Орлик належав до числа його повірених («конфідентів»), виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Під час подій 1708-1709 рр. та після поразки шведсько-українських військ під Полтавою разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери.
5 квітня 1710 року під Бандерами на загальній раді у присутності старшини, запорожців та реєстрового козацтва Пилипа Орлика обрали гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Тоді ж прийняли «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Укладений документ пізніше дістав назву «Конституція Пилипа Орлика», так звана «Бендерська конституція», яку вважають першою українською Конституцією, а також однією із перших конституцій у Європі. Це угода гетьмана та старшини про взаємні обов’язки, права та подальший устрій України, пояснення причин, чому Україна розірвала стосунки з Москвою і прийняла протекторат Швеції. Проголошувалося, що Україна по обидва боки Дніпра має бути вільною від чужого панування, визнавалась республікою, а влада гетьмана обмежувалась. Київська митрополія мала вийти з підпорядкування Московського патріархату. Документ закладав підвалини поділу влади. Договір був розрахований на те, що він після повернення емігрантів діятиме в Україні як правовий акт. Оригінал Конституції Пилипа Орлика зберігається у Швеції.
У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». У 1714 р. залишає Бендери й перебирається до Швеції, але смерть його чільного союзника – Карла ХІІ в 1718 р. – змушує шукати сприяння інших держав.
Протягом тридцяти років перебування в еміграції Пилип Орлик налагоджував дипломатичні зносини з урядами країн Європи аби привернути увагу до українського питання. До останніх своїх днів великий гетьман невтомно шукав підтримки української державності у володарів Франції, Великої Британії, Ватикану, Саксонії, Прусії.
Помер Пилип Орлик 25 травня 1742 року в Яссах (Молдова).
Пилип Степанович Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний «Діаріуш подорожній» («Щоденник», 1720-1733, частково його видали 1938 року та повністю у 2013 році (видавництво «Темпора»). Також він написав поетичні книжки: «Прогностик щасливий», приурочений полковнику Данилу Апостолу (1693), «Алкід Руський», присвячений Івану Мазепі (1695), а на честь полковника Івана Обидовського – «Гіппомен сарматський» (1698).
Славу батька продовжив його син Григорій, який став видатним державним і військовим діячем Франції, мав чин генерала і Титул французького графа. Існують версії, що на його честь названо міжнародний аеропорт «Орлі», який розмістився на землях, власником яких колись був Григорій Орлик.
До 350-річчя від дня народження Пилипа Степановича Орлика (1672-1742), державного діяча та гетьмана України в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. Експозиція представляє історичний портрет українського політичного діяча першої половини XVIII ст., творця першої української Конституції. У наукових працях, документах і матеріалах подається історія створення «Конституції», розглянуто історичні події за яких цей документ було написано, висвітлюються головні ідеї, викладені в Конституції 1710 року та літературних творах Пилипа Орлика.
На виставці представлено документи із фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.
Інформацію підготувала головний бібліотекар
відділу обслуговування користувачів Круліковська Оксана.
Бібліотека