Середа, 5 жовтня 2022

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

Видавнича діяльність Якова Оренштайна (1875–1942),

засновника і власника «Галицької накладні» та «Української накладні»

 

Віртуальна виставка, присвячена діяльності засновника і власника «Галицької накладні» у Коломиї та «Української накладні» в Берліні Якова Оренштайна, розпочинає серію виставок про українське книговидання першої половини ХХ ст.

Яків Оренштайн (1875–1942, у деяких джерелах зазначено 1944-й) – один із найвідоміших книговидавців України (особливо Галичини), перших десятирічь ХХ ст. – народився в м. Коломия; як з боку батька, так і матері, був нащадком цілої династії відомих друкарів і книготорговців Галичини, євреїв за національністю. Він, скоріш за все, не мав вищої освіти, однак досконало знав кілька мов, був добре обізнаний зі світовою та українською літературою, особливо з галицьким літературним і культурним середовищем.

Про його життя збереглось дуже мало документальних свідоцтв; є лише окремі факти щодо його особистого життя. Більше відомо про його професійну діяльність. У 1902 р. він створив видавництво «Галицька Накладня Якова Оренштайна», яке з 1903 р. почало активно друкувати книги. Успішну налагоджену роботу «Галицької Накладні», яка тривала понад 10 років, перервала Перша світова війна, коли російські війська у 1914–1915 рр. окупували Коломию, пограбували і зруйнували книгарню і друкарню Я. Оренштайна, а сам видавець змушений був на деякий час покинути рідне місто. До 1915 р. було видано понад 115 томів із серії «Загальна бібліотека», до якої увійшли твори класиків та сучасних авторів української літератури.

Із другої половини 1917-го і по 1921 р. тривала так звана «київська доба» діяльності видавця: в умовах молодої української держави він намагався налагодити співпрацю з київським видавництвом «Друкар», водночас підтримуючи ділові стосунки з політичними діячами – Володимиром Винниченком, Симоном Петлюрою, Михайлом Грушевським. У 1918 р. він уклав угоду з урядом УНР про реалізацію видавничої програми, що засвідчувало його підтримку національного відродження України.

Проте, через нестабільне суспільно-політичне становище, Я. Оренштайн змушений був виїхати до Німеччини, де згодом його призначили радником посольства УНР; у цьому йому допомогло посвідчення Української держави, яке він отримав від Павла Скоропадського.

Спочатку у Лейпцигу (1918), а потім – у Берліні (1920) видавець заснував фірму «Українська Накладня». У цій шляхетній справі йому допомагали кращі представники української інтелігенції в еміграції: Василь Сімович, Богдан Лепкий, Зенон Кузеля, Володимир Дорошенко та ін. Посольство УНР у Берліні віддало для потреб цього видавництва цілий будинок. Там Яків Оренштайн прожив до 1938 р.

Видавництво «Українська Накладня» (1919–1932) продовжило просвітницькі традиції, започатковані в Коломиї «Галицькою Накладнею», використовуючи увесь набутий там досвід. У Німеччині підприємство займалося не лише друкуванням, а й розпродажем творів українського письменства й мистецтва. Програма книжкових видань містила художні твори – романи, драми, поезію – класиків української літератури (Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Юрія Федьковича, Івана Карпенка-Карого, Марка Вовчка та багатьох ін.). Крім художньої літератури, Я. Оренштайн займався видавництвом творів філософського та наукового змісту, книг з історії України, історії української літератури, мистецтва, культури, готував до друку дитячі книжечки з кольоровими малюнками і великий масив поштових карток-листівок на історичну, етнографічну тематику з репродукціями творів українського мистецтва, а також словники, атласи, карти, збірки українських народних і стрілецьких пісень, музичні твори на слова Шевченка та інших письменників. Він також видавав альбоми з художнього та декоративного мистецтва.  Перша ж книга видавництва чітко визначила напрям його діяльності – це був «Начерк історії української літератури» письменника та літературознавця Богдана Лепкого, з яким Я. Оренштайн співпрацював багато років. У 1920-х роках Я. Оренштайн відвідав Канаду та США, де налагоджував зв’язки із культурними колами української еміграції в Новому Світі.

У 1921 р. вийшов друком об’єднаний каталог «Галицької Накладні» та «Української Накладні» за 1903–1919 рр. Фірма «Українська Накладня», яка в нових умовах здобула високий рейтинг серед інших українських видавництв у Німеччині, продовжувала видавати відому серію «Загальна Бібліотека», а також заснувала низку нових книжкових серій. Найбільш плідним для видавництва були 1918–1923 рр. Згодом, через подорожчання паперу і друку, для видавців Німеччини настали скрутні часи. Частина української еміграції з Відня і Берліна перебралася до Праги. У 1924 р. Я. Оренштайн мав наміри перемістити берлінське видавництво знову до Галичини. Йшлося про відновлення роботи спочатку книгарні, налагодження книгообміну для забезпечення книжковою продукцією не лише Східної Галичини, а й Європи, США, Канади, де мешкало багато українських емігрантів. Однак цим планам не судилося здійснитися, оскільки він не отримав дозволу від тодішньої польської влади. 

Згодом Я. Оренштайн разом з родиною переїхав до Варшави, де відкрив антикварну книгарню. А потім почалась Друга світова війна, Голокост… Достовірні місце й дата смерті видатного культурного діяча до недавнього часу не були встановлені. Було лише відомо, що він загинув у концтаборі в 1942-му чи в 1944 р.

Сучасні дослідники творчості Я. Оренштайна збирають про нього інформацію буквально по крихтах. У 2014 р. професор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, доктор політичних наук Іван Монолатій під час стажування в ізраїльському меморіалі жертвам Голокосту «Яд Вашем» знайшов джерела, які точно вказують місце й дату розстрілу Я. Оренштайна  – 12 вересня 1942 р. у ґетто Варшави, за кілька днів перед відправленням до концтабору Треблінка.

Я. Оренштайн усе життя займався видавничою справою. Його життя і праця пройшли в кількох державах: Австро-Угорській та Російській імперіях, Українській та Західноукраїнській Народних Республіках, Веймарській республіці, Другій Речі Посполитій та Третьому Рейху. Хоч серед його доробку були книги польською та російською мовами, поміж усіх видавців першої половини XX ст. він видав чи не найбільше українських книжок – твори класиків, сучасних авторів, перекладів з іноземних мов.

У незалежній Україні однією з перших видавничою діяльністю Я. Оренштайна зацікавилася Марія Вальо, кандидат філологічних наук, науковий співробітник Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. У 90-х роках ХХ ст. з’явилися її наукові статті, які ґрунтувалися на вивченні багатої епістолярної спадщини видавця, а саме на листуванні з видатними українськими діячами Олександром Барвінським, Михайлом Галущинським, Антоном Крушельницьким, Василем Сімовичем та ін. Дослідниця високо оцінила діяльність видавця, якому була не байдужа ідея національного відродження та державотворення українського народу. У своїх публікаціях їй вдалося розширити дуже скупі біографічні відомості про Якова Оренштайна; охарактеризувати багатий видавничий репертуар його підприємств як загальноукраїнський та навіть загальноєвропейський; висвітлити його видавничу діяльність в історичному аспекті. Поміж інших дослідників видавничої діяльності Я. Оренштайна можна назвати Євгена Пшеничного й Миколу Васильчука. Іван Монолатій, про якого йшлося вище, ґрунтовно дослідив документи польських органів державної влади 20-х років ХХ ст., а також інші архівні джерела, за якими відтворив основні етапи нелегкого життєвого шляху і видавничої діяльності Я. Оренштайна.

У Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну і традиційну виставки книжок, які зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних книг. Ця віртуальна виставка не вичерпує усього багатства творів друку галичанського видавця, що є у фондах бібліотеки. Для пошуку інших видань підприємств Я. Оренштайна, а також наукових праць дослідників його діяльності (див. вище) пропонуємо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та її традиційними картковими каталогами. 

Інформацію підготувала головний бібліотекар
відділу рідкісних і цінних книг Г. П. Нелипа  

1/21

Антонович, Володимир Боніфатійович (1834–1908). Коротка історія козаччини / проф. Володимир Антонович. – 2‑ге вид. – Коломия : Галицька Накладня Оренштайна в Коломиї, б. р. (З друк. Кисілевського). – XXIV, 232 с. : іл., портр. – (Загальна бібліотека ; N 100‑103). – Б‑ка Сірополка.

 

Шифр зберігання:  Рк ФС Т3(4Укр)  А72 ; А584402

 

Цю надзвичайно захоплюючу книгу створено на багатому фактичному матеріалі. На її сторінках оживає сива давнина – історія славного козацтва, Запорозької Січі, що була осередком визвольної боротьби українського народу у XVI—XVII ст. Автором є В. Б. Антонович – видатний історик, археолог, етнограф, публіцист і громадський діяч, доктор російської історії, ординарний професор, один з ідеологів національно‑визвольного руху другої половини XIX ст. Він першим серед українських істориків нових часів виступив з концепцією споконвічності української самобутності й увів у науковий обіг термін «Україна‑Русь». У другій половині 1890‑х років В. Антонович разом з О. Кониським заснував всеукраїнську політичну організацію, що мала об'єднати українців усієї Російської імперії. У 1897 р. відбувся установчий з'їзд цієї організації. Ця організація проіснувала до її перетворення в 1904 р. на Українську демократичну партію.