Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка

До 90-річчя від дня народження І. М. Дзюби (1931),  

українського літературознавця, публіциста, громадського та державного діяча, Героя України

Іван Михайлович Дзюба – видатний український літературознавець, літературний критик, громадський, державний і політичний діяч, академік НАН України, Герой України (2001).

Народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка Волноваського району Донецької області. Закінчив філологічний факультет Донецького університету (1953), аспірантуру Інституту літератури (1956).

Працював у видавництвах і пресі. Головний редактор журналу «Сучасність» (1992–2000). Міністр культури України (1992–94). Академік-секретар Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАНУ (1996–2004). Голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка (1999–2005). Співголова Головної редакційної колеґії «Енциклопедії сучасної України» (від 1998 року). Активний учасник руху за незалежність України, один із засновників Народного руху України. Член Національної спілки письменників України (1959–72, поновлений 1980).

Літературно-критичні статті Дзюби у пресі, його книга «Звичайна людина» чи міщанин?» (1959) були присвячені актуальним, часто болючим проблемам тогочасного поточного літературного процесу в Україні.

Великий суспільний резонанс в Україні й далеко поза її межами мала науково-публіцистична розвідка Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965), де піддано арґументованій і нищівній критиці імперську національну політику і практику компартії Союзу РСР, спрямовані на нівелювання національної ідентичності неросійських народів країни, чи не найбільшою мірою українців, примусову русифікацію їх. Працю було проскрибовано, вона вийшла лише в «самвидаві» та за кордоном, перекладена багатьма мовами. Іван Дзюба зазнав політичних переслідувань. 1973 р. його репресовано за «антирадянську діяльність»; реабілітований 1991.

За останні тридцять років Іван Дзюба написав та видав у світ близько двох десятків книг, які присвячені українському світу літератури, мистецтва, культури. Він підтвердив своє високе звання публічного інтелектуала в численних полемічних та публіцистичних працях, спрямованих на викриття ідеології «Третього Риму», діяльності українофобських елементів, численні літературознавчі студії від Тараса Шевченка і до Сергія Жадана. Не оминає своєю увагою й найближчі трагічні події, які сталися з російською окупацією частини Донеччини та Луганщини, а також Криму.

Іван Дзюба є лауреатом численних міжнародних і вітчизняних літературних та наукових премій: премія Фундації Антоновичів (1990),  Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва (1991),  премія Фундації Івана Багряного  (1996),  премія імені О. Білецького, премія НАН України імені В. Вернадського,  Державна премія України в галузі науки і техніки (2017).

 Йому присвоєне звання Героя України з врученням ордена Держави. Кавалер ордена Свободи.

До 90-річчя від дня народження І. М. Дзюби в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються добірки творів І. М. Дзюби, публікації в пресі, книжки й статті про його життя і творчість та інша література про нього.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/50
	Бердиховська, Богуміла.  Бунт покоління : розмови з укр. інтелектуалами : [інтерв’ю із Є.Сверстюком, І.Дзюбою, М.Коцюбинською, М.Горинем, М.Рябчуком] / Богуміла Бердиховська, Оля Гнатюк ; [пер. із пол. Р.Харчук]. — К. : Дух і літера, 2004. — 332 с.   Шифр зберігання: А670182   Книжка польської журналістки Богуміли Бердиховської та польського літературознавця, перекладачки й популяризаторки української літератури Олі Гнатюк є першою спробою запису розмов з найвідомішими представниками руху шістдесятництва в Україні: Євгеном Сверстюком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською, Михайлом Горинем. Остання розмова — з Миколою Рябчуком — показує неперервність розвитку незалежної української думки й спадкоємність поколінь української культури. Завдяки цій книжці читач може відчути атмосферу шістдесятих, ознайомитися з громадянською позицією, яку займали українські дисиденти у той час, дізнатися про обставини, в яких формувалися українські дисиденти як особистості.