Aбонемент

До 70-річчя С. І. Білоконя (1948), українського історика, джерелознавця

Сергій Іванович Білокінь (нар. 1 липня 1948, Київ) – історик, джерелознавець; кандидат філологічних наук (1978); доктор історичних наук (2000). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2002), керівник Центру культурологічних студій Інституту історії України НАН України (2002), дійсний член Української Вільної Академії наук (Нью-Йорк, 2006). Почесний академік Академії наук вищої школи України (2007), почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2012).

Людина різнобічних обдаровань, він, передусім відомий як знавець української культури в широкому розумінні, історик-джерелознавець національного інтелектуального життя кінця ХІХ-ХХ століть, бібліофіл.

Як згадує І. Дзюба, ще в 1960-ті роки юнак «вражав ерудицією, зрілістю міркувань та поважністю намірів. Здавалося, він і народився для науки». Першим його великим історико-культурним зацікавленням став Георгій Нарбут. Саме цей мистець надихнув С. Білоконя до перших самостійних архівних пошуків, до збирання раритетних друків і рукописів. Він рік у рік організовував «Нарбутівські читання» – наукові конференції, які збирали найкращі наукові сили, й не лише з самої України.

Про наукову діяльність С. Білоконя-історика слід сказати окремо. Його вишукані й глибокі статті залюбки друкують історичні й культурологічні часописи «Пам’ятки України», «Генеза», щорічник «Наука і культура». Його статтям притаманний особливий почерк, їх не сплутати зі статтями інших авторів. Творчий стиль його публікацій за мовою, структурою й композицією близький до праць класиків української культурологічної історіографії.

Сергій Білокінь – історик Києва. Він один з активних авторів і наукових консультантів енциклопедичного довідника «Київ» (кілька видань у 1981-1985 рр.). Тут вміщено понад триста його заміток, зокрема про Паньківщину.

Як літературознавець Сергій Білокінь створив низку нарисів про українських письменників доби «Розстріляного відродження», опублікував нові джерела для вивчення їхньої творчої діяльності. Це спогади І. Сенченка, твори Вероніки Черняхівської, літературні нариси про Л. Старицьку-Черняхівську, Миколу Зерова, Михайла Семенка, Василя Горленка.

Схильність С. Білоконя до персоналістських досліджень втілилась у десятках статей до енциклопедій, що виходили в Україні, Росії, Канаді.

Як голова Київського наукового товариства імені Петра Могили (з 1990 р.) С. Білокінь не лише опублікував низку праць під грифом цього товариства, а й започаткував 1993 р. популярну нині серію «Хто є хто в Україні» й відновив часопис «Наше минуле»; виступав автором та науковим консультантом енциклопедичних видань (Київ, Москва, Торонто). У 2005 році з’явилася його мемуарна книжка – «На зламах епохи: Спогади історика».

Сергій Білокінь видав спомини М. Грушевського (1988-1989), низку праць С. Єфремова, Ф. Ернста та інших документів, що не увійшли до так званого «Повного зібрання» його творів.

До 70-річчя С. І. Білоконя (1948), українського історика, джерелознавця в  Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція познайомить читача з літературою, що висвітлює життєвий і творчий шлях історика, його найвідоміші праці.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 27 червня – 16 липня 2018 р.

 Інформацію підготувала провідний бібліотекар відділу  

соціокультурної діяльності  

Гриценко Ю. А.