Aбонемент

Книжкова виставка

«Михайло Грушевський: історик і будівничий нації»

До 150-річчя від дня народження М. С. Грушевського (1866–1934),українського історика, державного і громадсько-політичного діяча

 Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 року в містечку Холм (нині – Хелм, Польща). Його батько Сергій Федорович здобув світську освіту в Києві, викладав славістику. Мати – Глафіра Оппокова – походила з родини священнослужителів. 

Здобувши домашню початкову освіту, 1880 року Михайло був зарахований відразу до третього класу Тифліської гімназії. У цей час він із захопленням читає твори М. Костомарова, П. Куліша, М. Максимовича. Під час навчання у гімназії Михайло пише свої перші оповідання, які надсилає І. Нечую-Левицькому, котрий схвально їх оцінює. 1885 року за підтримки Нечуя-Левицького майбутній історик публікує свої оповідання «Бех-аль-Джугур» та «Бідна дівчина».

Після закінчення гімназії, 1886 року вступив до Університету святого Володимира на історико-філологічний  факультет. З 1891–1894 рр. Михайло Грушевський – професорський стипендіат на здобуття звання магістра історії при університеті.  Під керівництвом В. Антоновича підготував конкурсну роботу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV ст.» (1891), удостоєну золотої медалі, та магістерську дисертацію «Барське староство» (1894). У 1894 році М. С. Грушевський переїздить до Львова та обіймає посаду професора у Львівському університеті.

З 1893 року Грушевський  був членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, а в 1897–1913 рр. – головою Товариства. Вчений ініціював роботу зі збирання джерел з історії України, які друкувалися в серійних  виданнях Археографічній комісії НТШ: «Жерела до історії України-Руси», «Пам’ятки української мови та літератури».

1906 р. Михайло Сергійович започаткував видання «Українсько-руського архіву». 1897 року історик розпочинає роботу над  фундаментальною  працею «Історія України-Руси». І-й том  цієї роботи  було надруковано у Львові наприкінці 1898 року.

В 1907 р. Грушевський подав свою кандидатуру на конкурс на заміщення посади завідувача кафедри Університету св. Володимира, але через шовіністичні настрої адміністрації університету не отримав достатньої кількості голосів.

В цей час Михайло Сергійович активно співпрацював з Українською думською фракцією в І та ІІ Державних думах Росії та її друкованим органом – «Украинским вестником», був одним із засновників та членів Ради української політичної партії в Російській імперії – Товариства українських поступовців.

Початок Першої світової війни застав Грушевського на території Австро-Угорщини (нині – Івано-Франківська  область). З великими труднощами вчений зумів повернутись до Києва, де його заарештували за звинуваченням в австрофільстві. Після п’ятимісячного ув’язнення в Лук’янівській в’язниці він був висланий до Симбірська. Згодом, завдяки клопотанням авторитетних російських вчених, отримав дозвіл переїхати до  Казані, а потім і до Москви. На засланні Михайло Сергійович продовжив наукову роботу, у Москві активно співпрацював з відомим громадсько-політичним виданням «Украинская жизнь».

Лютнева революція 1917 року і падіння самодержавства в Росії дало змогу Грушевському повернутись до Києва.

Зі створенням на початку березня 1917 р. у Києві Української Центральної Ради Михайло Сергійович Грушевський був обраний її головою. Під керівництвом Грушевського, визнаного, авторитетного лідера українського руху, Центральна Рада за короткий час пройшла шлях до проголошення суверенної Української Народної Республіки у січні 1918 р. та її Конституції у квітні 1918 р. М. С. Грушевський був автором головних політичних документів УЦР, основних концептуальних положень Української революції. 

Після гетьманського перевороту Михайло Грушевський відійшов від активної політичної діяльності. У 1919 – 1924 рр. перебував в еміграції (Прага, Париж, Женева, Берлін, Відень). Наукова та видавнича діяльність Грушевського зосереджувалась у заснованому ним Українському соціологічному інституті, громадсько-політична – в керівництві «Закордонною делегацією» Української партії соціалістів-революціонерів, редагуванні її друкованого органу «Борітеся – Поборете!», створенні Комітету «Голодним України».

В еміграції М. С. Грушевський розпочав роботу над ще одним великим науковим проектом – багатотомною «Історією української літератури».

У березні 1924 р. вчений повернувся в Україну задля продовження масштабних наукових досліджень та завершення написання  фундаментальної «Історії України-Руси». У 1924-1930 рр. він очолював усі головні історичні установи ВУАН. За його редакцією в цей період було випущено 80 книг, серед них періодичні та серійні видання: «Україна», «Науковий збірник», «Студії з історії України», «За сто літ», збірники комісій порайонного дослідження історії України.

У 1929 році Михайло Сергійович Грушевський був обраний академіком АН СРСР. Наслідком організаційно-структурного, ідеологічного та кадрового нищення наукових установ, очолюваних Грушевським, стала ліквідація на кінець 1930 року комісій Історичної секції, Науково-дослідної кафедри історії України, закриття всіх видань. Грушевський став об’єктом нещадної «критики» з боку більшовицького керівництва.

На початку березня 1931 р. М. С. Грушевський був змушений виїхати до Москви, що офіційно вважалося науковим відрядженням. Архівні джерела свідчать, що тотальне стеження за вченим органами НКВС розпочалося від перших днів повернення в Україну і завершилося арештом у березні 1931 р. та звинуваченням у керівництві сфабрикованим т. зв. «Українським національним центром» (УНЦ). Через короткий час після допитів у Харкові Грушевський був звільнений. Відкритий судовий процес у справі «УНЦ» не відбувся. У 1931–1934 рр. вчений проживав у Москві, активно працював над десятим томом «Історії України-Руси», який був підготовлений до друку донькою Катериною та виданий вже по смерті історика на початку 1937 р.

24 листопада 1934 р. М.С. Грушевський помер у Кисловодську. 29 листопада 1934 р. його було поховано на Байковому кладовищі м. Києва.

З метою вшанування пам’яті та відзначення ювілейної дати від дня народження М. С. Грушевського, на виконання Указу Президента України «Про відзначення 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського» Національна парламентська бібліотека України підготувала книжкову виставку «Михайло Грушевський: історик і будівничий нації».

Експозиція презентує науково-творчий доробок Великого Українця та матеріали про його життєвий і творчий шлях.

Документи книжкової виставки представлено розділами "Творімо велику Україну"   та  «М. Грушевський: життя і діяльність очима потомків». Це багатотомні та окремі видання: «Історія України-Руси», головна праця життя М. Грушевського, наукове дослідження «Історія української літератури», щоденники, мемуарна та епістолярна спадщина, архіви, рецензії, літературно-критичні та художні твори видатного вченого.

Наукові видання сучасних авторів з багаторічного небуття повертають безцінний історичний досвід, творчість та

ім'я  Михайла Сергійовича Грушевського, засвідчують його діяльність як видатного українського історика і політичного діяча.

На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2 поверх.

Термін експонування: 21 вересня – 13 жовтня 2016 р.