Aбонемент

Книжкова виставка

«До 145-річчя від дня народження Леся Мартовича (1871 – 1916), українського письменника і громадського діяча»

Лесь Мартович (Олекса Семенович Мартович) народився 12 лютого 1871 року на Івано-Франківщині у родині сільського писаря.

Після навчання у сільській школі 1882 року  вступив до коломийської гімназії, де познайомився із Василем Стефаником та Марком Черемшиною. Під час навчання в гімназії почав писати перші твори – поезії та гумористичні оповідання. Сюжети для творів брав з давньоруських пам’яток, опрацьовував мотиви народних казок та анекдотів, біблійні легенди тощо.

1892 року Лесь Мартович вступив на юридичний факультет Чернівецького університету, пізніше перевівся до Віденського. Але через матеріальні труднощі вищу освіту здобув лише у 1909 р., а науковий ступінь доктора права  одержав за два роки до смерті.

Успішно склавши екзамен, Л. Мартович  1895 року  отримав право працювати помічником адвоката. Паралельно із юридичною діяльністю він займався громадськими справами: працював у гуртку, члени якого проводили серед селян культурно-освітню роботу; збирав і вивчав фольклорні матеріали; видавав газету «Збірка»; організовував сільські читальні.

1889 року у Чернівцях вийшло друком сатиричне оповідання Леся Мартовича «Нечитальник», а  через два роки у журналі «Народ» був надрукований твір «Лумера». Твори викликали зацікавлення і утвердили Л. Мартовича як талановитого письменника, гумориста і сатирика.

1898 року молодий письменник переїхав до Львова та перевівся на навчання до Львівського університету. В цей час розпочався етап інтенсивної творчості, його твори стали систематично друкувати у львівських газетах і часописах.  З 1893 р. Л. Мартович працював редактором львівської газети «Хлібороб»,  1897 – 1898 рр.  був редактором «Громадського голосу», який до того редагував Іван Франко.  На жаль, починаючи з 1905 року Л. Мартович важко хворів.

1909 року Олекса Семенович Мартович отримав диплом адвоката і відкрив власну адвокатську контору. У 1910 році після погіршення стану здоров'я, не маючи можливості виконувати свої професійні обов'язки, припинив адвокатську практику. Жив у селі на Львівщині,  співпрацював з кількома львівськими періодичними виданнями. 1914 року отримав наукову ступінь доктора права Львівського університету. Однак стан здоров'я з кожним днем погіршувався. Помер 11 січня 1916 року.

В українську літературу Лесь Мартович увійшов збірками прози «Нечитальник» (1900), «Хитрий Панько і інші оповідання» (1903), «Стрибожий дарунок та інші оповідання» (1905) і повістю «Забобон», яка вийшла друком вже  після смерті письменника у  1917 р.  Основною темою творів  письменника є нужденне життя трудового українського селянства Галичини в умовах соціального й національного поневолення.

Національна  парламентська бібліотека України  до 145 – річчя від дня народження Леся Мартовича  підготувала книжкову виставку.

Експозиція презентує творчий доробок і життєвий шлях письменника.

На виставці представлені художні та публіцистичні твори автора різних років видання.  Про життєвий шлях і творчий вклад письменника і громадського діяча у розвиток української літератури розповідають монографії, матеріали конференцій та публікації.

На виставці представлено документи із фондів НПБУ. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами. 

Виставка експонується за адресою:

вул. Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 12 лютого – 10 березня 2016 р.  

Інформація підготовлена відділом СКД