До 110-річчя від дня народження П. П. Вірського (1905 – 1975), українського
хореографа, танцівника, народного артиста
«Чарівник танцю»
Павло Павлович Вірський — видатний український хореограф, реформатор українського сценічного танцю, творець (1937) і багаторічний керівник Державного Академічного ансамблю народного танцю України (із 1977 — імені П. Вірського). Народний артист СРСР (1960), лауреат Державної премії СРСР (1950, 1970) і Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1965).
Народився 25 лютого 1905 року в Одесі. Ще юним Вірський вступив до Одеського музично-драматичного училища. Закінчивши в 1927 році навчання в Одесі, він рік (1927—28) стажувався в Московському театральному технікумі у знаменитого Асафа Мессерера. Педагогом П. Вірського став талановитий танцівник, що поєднував у своїй виконавській палітрі шляхетну мужню манеру, віртуозну техніку та акторську майстерність. До репертуару А. Мессерера входили романтичні, лірико-комедійні, героїчні, характерні і гротескові партії класичних балетів. Але в той же час він прославився, як виконавець хореографічних мініатюр, у тому числі і власних постановок. Таким чином, Вірський формувався як хореограф у сфері сміливого експерименту, що поєднувався з повагою до класичної спадщини і водночас із її новаторським розумінням.
Працювати Вірський поїхав додому — в Одеський оперний театр. Майже відразу, він почав займатися і постановочною роботою. У співдружності з випускником Одеського музично-драматичного училища Миколою Болотовим в 1928 році вони показали оригінальну, самобутню за сценічним рішенням постановку балету Р. Глієра "Червоний мак" (де П. Вірський виконував віртуозну партію Вістового, а М. Болотов — мужнього Капітана), а в 1929 році ставлять "Есмеральду" Ц. Пуни, в якій Вірський танцює партію Клода Фролло. У 1931—33 роках П. Вірський і М. Болотов — балетмейстери Одеського театру. У 1933—34-му очолюють трупу Харківського театру ім. М. Лисенка. У 1934—35 роках вони ж керують балетною трупою в Дніпропетровську, де вперше ставлять блискучий комедійний балет за сюжетом "Декамерона" — "Міщанин із Тоскани"(муз. В. Нахабіна) — мабуть, найцікавіший балетний спектакль 30—40-х років в Україні, що пройшов майже на всіх балетних сценах республіки.
Запропонований П. Вірським розвиток національної танцювальної лексики на грунті класичного балету відразу зустрів визнання серед танцівників і хореографів. Наступним етапом була Декада української літератури і мистецтва в Москві, для якої П. Вірський і М. Болотов поставили танці в опері С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм", опублікувавши у програмці спеціальне історико-теоретичне обгрунтування цієї постановки. Після такого успіху, дедалі частіше порушується питання про необхідність створення професійного колективу. На Київській міській хореографічній конференції в лютому 1937 році Вірський виступив з глибоко обгрунтованою й переконливою промовою про український народний танець і перспективи його розвитку від першоджерела — побутового танцю-примітива, фольклорного обряду, народних ігрищ — до створення професійної української народної хореографічної школи. Створений навесні того ж року Державний ансамбль народного танцю України очолили П. Вірський з М. Болотовим. Ансамбль став фольклорно-етнографічною лабораторією, що займається пошуком, фіксуванням і переосмисленням скарбів народного танцю і народної танцювальної музики. Павла Вірського в 1939 році призначають балетмейстером Ансамблю пісні і танцю Київського військового округу. Переломним у долі хореографа й українського народного танцю став 1955 рік. Знову на сцену в нестримному леті вирвався український народний танець, щоб відтепер тріумфально простувати сценами всього світу. Саме в стихії українського танцю повною мірою проявився унікальний талант Вірського-хореографа. За роки роботи в Ансамблі народного танцю України він поставив близько ста окремих номерів.
Творчість Павла Вірського синтезувала досягнення декількох поколінь українських хореографів у сфері сценічної інтерпретації народного танцю. Він завжди спирався на традиції. Але традиції сприймав творчо, збагачуючи їх досвідом фахового класичного танцівника і талановитого багатопланового хореографа.
Помер Павло Вірський 5 липня 1975 року.
До 110-річчя від дня народження П. П. Вірського (1905 – 1975), українського хореографа, танцівника, народного артиста в Національній парламентській бібліотеці України підготовлено книжкову виставку. Література, що представлена на виставці розповідає про життя і творчість цієї видатної людини, основні етапи становлення його надзвичайного таланту, про створені ним шедеври української хореографічної культури, про колектив Заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського.
На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.
Виставка експонується за адресою: вул. Грушевського, 1; 2-й поверх.
Термін експонування: 25 лютого – 12 березня 2015 р.
Інформація підготовлена відділом СКД