Aбонемент

До 85-річчя від дня народження Юрія Покальчука (1941-2008), українського поета, прозаїка, перекладача

Юрій Покальчук написав понад двадцять книг різних жанрів, переважно прози. Він першим зробив прорив в сучасній українській літературі, почавши описувати еротичні сцени, його книги завойовували прихильність не лише серед українців, але й за кордоном. Серед найвідоміших – твори «Таксі-блюз», «Окружна дорога», «Заборонені ігри», «Анатомія гріха», «Кама Сутра», «Час прекрасний». Його книга «Те, що на споді» вважається першим українським еротичним твором.

Юрій Покальчук народився 24 січня 1941 року в містечку Кременець на Тернопільщині, у родині діалектолога, краєзнавця Володимира Покальчука, на той час викладача Кременецького вчительського інститута. Його мати, Оксана Тушкан – праправнучка молодшої сестри Миколи Гоголя. Дворянський внук і циганський син, так він сам себе називав (на 1/8 був циганом)

Дитинство і юність Юрій провів у Луцьку. Навчався в Луцькому педагогічному університеті, згодом перевівся до Ленінградського університету на факультет східних мов (1965 р.), де спеціалізувався у мовах народів Індії. У літературу увійшов як автор поетичних збірок «Химера» і «Хтось інший». Потім були збірники повістей і оповідань «Хто ти?», «Кольорові мелодії», «Великий і малий», «Кава з Матагальпи», «Озерний вітер» та інші. З-під його пера вийшли романи «І зараз, і завжди...», «Дорога через гори», «Нікарагуанські щоденники».

Кандидат філологічних наук (1969), Юрій Володимирович був першим, хто захистив кандидатську дисертацію в Інституті літератури з латиноамериканської прози. Юрій Покальчук володів тринадцятьма мовами: окрім української і російської знав польську, англійську, іспанську, французьку, німецьку, італійську, хінді, індонезійську, чеську, урду. Знання мов спонукало письменника професійно зайнятися перекладами. Особливо його цікавили ті автори, які прожили яскраве життя, мали активну життєву позицію, адже вони близькі йому по духу. В СРСР він був першим перекладачем аргентинського письменника-культуролога Хорхе Луіса Борхеса. У перекладі Юрка Покальчука вийшли друком твори таких авторів: Е. Хемінгуея, Дж. Д. Селінджера, Х. Кортасара, Ж. Амаду, М. Варгаса Льоса, Р. Кіплінга, А. Рембо, Р. Радіге, Ж. Жене та ін.

Твори самого автора перекладені англійською, іспанською, німецькою, польською, угорською та іншими мовами. Невтомний мандрівник і шукач пригод, багато подорожував, відвідав 37 країн. Читав лекції у Великій Британії, США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Португалії, Іспанії, Польщі. Як критик і науковець Юрій Володимирович був знаний книжками «Самотнє покоління», «На шляху до нової свідомості» «Сучасна латиноамериканська проза», «Українці у Великій Британії». Понад 600 його статей у пресі (у тому числі й зарубіжній). З 1976 р. – Ю. Покальчук член Спілки письменників України. 1994 – 1998 рр. – голова іноземного відділу Спілки письменників України. Листопад 1997 р. – лютий 2000 р. – президент Асоціації українських письменників.

З травня 1992 р. до квітня 2000-го – старший науковий співробітник відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В. Вернадськогo.

Юрій Покальчук робив велику соціальну справу: 20 років опікувався підлітковими колоніями, для яких видавав часопис «Горизонт». Також він зняв спільно з режисером Максимом Бабаковим документальний фільм «Зона особлівої уваги». Фільм знімався на базі Прилуцької виховної колонії та Київського дитячого притулку, головними героями фільму є підлітки, які відбувають різні терміни покарання у виправних закладах. Фільм має на меті збудити громадську свідомість і звернути увагу батьків, педагогів і можновладців на проблеми підлітків, спричинити вплив на зміни у свідомості, показавши всю непривабливість перебування у виховних закладах та безперспективність злочинного життя.

Письменник багато працював у кіно та на телебаченні: 1984 – 1990 молодіжна студія ТБ «ГАРТ», 1986 – автор сценарію і співпостановник телевізійного фільму «Рота імені Шевченка» (режисер Сергій Полховський). 1987 – автор сценарію і співпостановник телефільму про неповнолітніх злочинців «Тому, що люблю». 1998 – науковий консультант і адміністратор групи при зйомках в Україні французького телефільму «Самуель Йозеф Агнон» (у титрах надрукована подяка Покальчуку). Цей фільм отримав першу премію на фестивалі телефільмів у Палермо 1999 року. Останнім часом письменник займав посаду голови громадської ради при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення та був редактором зовнішніх програм каналу «1+1».

Незважаючи на те, як він часто міняв рід занять – то працював на телебаченні, то мав лекції в різних іноземних університетах – він завжди писав. Покальчук побував у 38 країнах світу і всюди почувався вільно українцем, українським письменником. «Рабська залежність від іноземного є найбільш негативною рисою суспільства сьогодні», – вважав Покальчук. За українське – в усьому – такий був Юрко – і так звали його друзі, він так хотів… «І коли були дуже погані часи у нас в мовному плані, я собі сказав: якщо я буду остання людина, яка пише українською мовою, то це буду все одно я. Це стиль життя.»

Юрко не любив старіти. Його майже не називали на ім’я та по батькові. Він дуже швидко переходив зі співрозмовником на «ти», особливо якщо знаходилися теми, що хвилювали обох. Мало хто міг сказати, скільки саме років Юркові. На його презентаціях і літературних вечорах завжди було багато молоді та студентів. Не кожен письменник, котрому за 60, може похизуватися цим. Своєрідне «прагнення до омолодження» було притаманне і громадській діяльності Юрка Покальчука. Саме він у 1990-х роках очолив групу молодих членів Спілки письменників України, котрі прагли розірвати з тоталітарним минулим, писати цікаво й по-новому. Молоді «бунтівники» об’єдналися в Асоціацію українських письменників (АУП), першим президентом якої став саме Юрко Покальчук.

Література і музика для Юрка були неподільними. У 90-х Юрій Покальчук з групою «Мертвий півень» почав новий проект – читав свої вірші під музичний супровід. Так народилися «Вогні Великого Міста» – проєкт, створений у Львові. Його назва походить від назви класичного фільму Чарлі Чапліна. Всі альбоми – в стилі французького шансону, де дуже велике значення має текст. Автори розглядали проблему людської самотності у великому місті, потреби контакту – людського, душевного дотику. Один з віршів, як і збірка, покладений на музику, називається «Не наступайте на любов». Можна вважати це заповітом. Для Юрка Покальчука формула «любов рухає світом» була не просто банальним набором звуків. То був сенс життя.

Серед шанувальників творчості Покальчука багато жінок. Про Юрія Покальчука ходила слава ловеласа. При цьому Юрко категорично відмовлявся розказувати про родину. Відомо, що був одружений тричі. Друга дружина Ольга, розлучилися, коли донька Оксана була малою. З донькою вони були великими друзями, Оксана завжди була першим читачем і критиком батькових рукописів. Остання, третя дружина, була молодшою на 20 років, українка, живе в Парижі. Багато в чому говорили, що із-за неї він живе на 3 доми – Київ, Львів, Париж.

В останні роки життя у нього з’явилось ще одне улюблене місто – Харків, де поховані його дід та бабуся по материнській лінії. «Озерний вітер» – останній роман Юрія Покальчука, дуже вирізняється серед еротично-епатажної прози письменника. «Озерний вітер» – про кохання і вічність. Ці теми дуже близькі автору. Все своє життя він шукав, знаходив, втрачав кохання. Воно було однією із умов його існування нарівні з письменництвом. Щодо вічності, то в цьому романі автор показує своє нестандартне і нове бачення. Також в цьому романі розкрита тема вічної молодості. Напевно, це була одна із мрій автора. Він завжди намагався виглядати молодо, стильно одягався.

Юрко Покальчук доводить, що кожен кінець є початком чогось нового. Юрій Володимирович пішов з життя 10 вересня 2008 року, йому було 67 років. Цей чоловік устиг прожити повно і насичено, і пішов, не скаржачись. 

Юрій Покальчук – один із сучасних письменників, хто намагається рятувати людину від безнадії й у кожному творі переконує читача, що добро здатне протистояти злу… Талановитий письменник-постмодерніст, майстер соціально-психологічної прози, невтомний мандрівник і шукач пригод, витончений спостерігач людської душі, гуманіст і психолог, один з найцікавіших постатей в сучасній українській літературі та культурі, Юрко Покальчук своєю творчістю надихає до пошуку глибокого справжнього кохання, поцінування дружби, порядності, вірності високим ідеалам любові до людини і до своєї Батьківщини-України.

З нагоди 85-річчя від дня народження Юрія Покальчука, українського поета, прозаїка, перекладача в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція презентує твори й переклади письменника та містить публікації про його творчий та життєвий шлях.

На виставці представлені документи й публікації з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

22 січня – 24 лютого 2026 року

Інформацію підготувала провідний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Олена Міненко