Aбонемент

250-річчя від дня народження Джейн Остін (1775-1817), англійської письменниці

6 грудня 1775 року у невеличкому містечку Стівенсон, що в окрузі Гемпшир, на півдні Великої Британії, у сім’ї Джорджа і Кассандри (до шлюбу Лі, 1739-1827) Остінів народилася дочка Джейн. Сім’я належала до соціального класу джентрі (дрібна нетитулована шляхта).

Родина Остінів жила без надмірностей, глава сім’ї був місцевим пастором, а його дружина займалася домашніми справами. Подружжя познайомилося в коледжі Сент-Джонс. Касандра походила з шановного шляхетського роду, її батько був ректором у Коледжі Всіх Душ. Посаг пані Лі був досить скромним, оскільки весь спадок від бабусі отримав старший брат Джеймс. Джордж також був нащадком заможного роду торговців, але його сім’я збідніла.

Батько Остін здобув освіту в Оксфорді, став священиком, мав парафію в Гемпширі. Його дружина належала до знатного дворянського роду. Письменниця зростала у великій родині. У сім’ї було восьмеро дітей: шестеро братів і дві сестри. Вони обидві не вийшли заміж : залишалися в батьківському домі до самої смерті, але жваво цікавилися всім, що відбувалося у великому світі, дізнаючись про новини від братів, друзів, родичів. Велося жваве листування, приходили газети, відбувалися зустрічі з очевидцями важливих подій. Остін лише кілька разів була в Лондоні; її життя проминуло у Стівентоні, Баті, куди, полишивши справи, разом з дружиною та доньками переселився батько, у Чотені та Вінчестері. Постійними супутниками Остін були книги. Вона почала писати в чотирнадцять років, і її першою літературною спробою став роман-пародія, в якому Остін висміяла популярні тогочасні чуттєві романи в листах. Іронічна інтонація звучить в усіх книгах Остін.

Джейн і її сестра Кассандра навчалися у численних навчальних закладах, проте дівчатам невдавалося знайти порозуміння з керівницями. Крім того, під час однієї з подорожей до Саутгемптона Джейн підхопила тяжкий тиф, а в родині Остінів ніколи не було достатньо коштів на освіту.

Джордж швидко усвідомив, що таким чином його дочки не отримають належної освіти, тому особисто взявся виконувати роль вчителя, взявши на себе всі обов’язки. Так, з лекцій ерудованого та освіченого батька майбутня письменниця та її сестра здобули більше знань, ніж у школі. Чоловік робив наголос на літературі, тому дівчата змалку полюбили творчість Шекспіра, Юма, Річардсона та інших авторів. Після читання вони переказували одне одному твори з пам’яті, обговорювали романи, вели дискусії та висловлювали свої погляди.

У юнацькі роки були створені пародійні шкільні підручники бурлеск «Історія Англії» та твір «Чарівна Кассандра», іронічно висміюючи літературні спроби сентименталістів 18 століття, наприклад, Руссо та Шатобріана, для яких почуття були важливіші за розум.

У 1811 році під звичайним псевдонімом Леді Джейн публікує незвичайний роман «Розум і почуття», який розповідає про любовні перипетії та інтриги в житті двох сестер, зовсім відмінних одна від одної: Маріанна Дешвуд живе за велінням серця, тоді як Елеонора керується розумом. Таким чином, в уяві читача розвивається певна невідповідність між двома людськими якостями.

Через три роки Джейн тішить вишуканих дам і джентльменів романом «Гордість і упередження», який з часом розійшовся на цитати. Варто зазначити, що Остін почала працювати над книгою в 1795 році, проте на видавців цей роман не справив належного враження, тому рукопис лежав на полиці близько 15 років.

Лише завдяки «Розуму і почуттям» – роману, який відкрив письменниці шлях у літературний світ – другий твір Остін побачив світ. Правда, перед здачею книги в публікацію Джейн переробила твір, який спочатку мав назву «Перші враження», практично до невпізнаваності, адже за стільки років письменниця встигла змінити життєві погляди та набути досвіду.

У 1814 році з’являється повчальний твір «Менсфілд-парк», а за рік видавництво Джона Мюррея публікує жартівливий твір «Емма», який розповідає про самотню панночку, що намагається всіма зусиллями влаштувати особисте життя знайомих та приятелів.

У 1816 році Джейн Остін стає творцем побутового роману «Переконання» (опубліковано після її смерті), сюжет якого обертається навколо життя самовдоволеного та пихатого сера Волтера, який опинився на межі розорення через власну нерозсудливість.

Незважаючи на свій юний вік, Енн постає перед читачами в образі мудрої та витонченої жінки, яку в суспільстві називають старою дівою. Енн закохалася в молодого чоловіка, проте, керуючись міркуваннями розуму, відмовила йому заради майбутнього щастя.

Оповідачка подарувала світові витончені історії кохання, проте сама так і не знайшла щастя. Її життя змінилося у 1796 році. Томас Ланглуа Лефрой, освічена молода людина, нащадок гугенотів, приїхав погостювати до своїх родичів, які, за іронією долі, мешкали неподалік від Остінів. Томас полонив серце письменниці, швидкоплинна пристрасть переросла у короткий роман, який так само стрімко почався, як і закінчився. За сімейними переказами, стосунки молодих людей зайшли у глухий кут через невдоволення тітки Лефроя. Пізніше сучасники казали, що ці події знайшли відображення у «Переконанні», проте Томас стверджував, що кохав Джейн «дитячим коханням» – стосунки для нього нічого не означали.

А от у молодого чоловіка Харріса Бігга було все навпаки: хлопець кохав Джейн.

Відповідь на пропозицію руки та серця була згодою, проте період очікування шлюбу тривав лише один день: лікування не принесло полегшення, вона не забула колишнього коханого, тому дама відмовилася від майбутнього заради примарного минулого. Ця жінка так і не змогла відчути себе коханою дружиною та пізнати насолоду материнства, адже дітей у романістки не було. У вільний від літературної діяльності час Джейн захоплювалася шиттям та допомагала матері по господарству.

Джейн Остін потерпала від хвороби Аддісона (недостатність кори надниркових залоз).

Письменниця пішла з життя влітку 1817 року у віці сорока двох років. Вона прибула до Вінчестера на лікування, але їй не вдалося подолати хворобу. Джейн не встигла завершити твори «Сендітон», «Вотсони» та «Леді Сьюзан». Роман «Нортенгерське абатство» був виданий після її смерті.

Не дивно, що сповнені сенсу твори Остін неодноразово були адаптовані для кіно. У 1995 році режисер Енг Лі переніс роман «Розум і почуття» на телеекрани. Варто зазначити, що Емма Томпсон працювала над сценарієм близько п’яти років. Ролі виконали Емма Томпсон, Алан Рікман, Х’ю Грант та інші актори.

Того ж 1995-го вийшов міні-серіал «Гордість і упередження», де на знімальному майданчику працювали Дженніфер Ель, Колін Ферт, Сюзанна Гаркер та інші. Цей серіал завдяки сюжету здобув прихильність шанувальників кіно по всьому світу.

У 2005 році Кіра Найтлі, Меттью Макфейден та Розамунд Пайк взяли участь у мелодрамі «Гордість і упередження». Емма Томпсон знову виступила сценаристом та вирішила змінити діалоги з рукописного оригіналу.

У 2006 році було представлено біографічну стрічку Джуліана Джаррольда «Джейн Остін», що розповідає про зв’язки письменниці та Лефроя. Роль романістки виконала Енн Гетевей, а в образі її коханого постала фігура Джеймса МакЕвоя.

У 2008-му кінорежисер Ден Зефф продемонстрував глядачам міні-серіал «Оживлена книга Джейн Остін» за участю Джемайми Рупер та Елліота Кауена у ключових ролях. Того ж року з’явилася кінострічка Джеремі Лаврінґа «Амурні невдачі Джейн Остін».

Її внесок у літературу влучно охарактеризував В. Скотт: «Творець сучасного роману, події якого зосереджені довкола повсякденного укладу людського життя і стану сучасного суспільства». Одначе Скотт був одним із тих небагатьох, хто поціновував романи Остін за її життя. Визнання прийшло до неї значно пізніше, і пов’язане це було з тим, що Джейн багато в чому випередила свій час. Її романи, в яких відобразилися притаманні Остін розуміння людських стосунків і «глибокий такт, з яким вона малює характери» (В. Скотт), відрізнялися від романтичних творів її часу, їм не була властива атмосфера незвичного, екзотичного, таємничого. Вони були пов’язані з традиціями пізнього англійського Просвітництва (О. Ґолдсміт. Л. Стерн). їхній витончений психологізм, як свідчить наступний літературний розвиток, був призвістям прози майбутніх десятиліть. І тому невипадково, що справжнє відкриття Остін сталося значно пізніше від того часу, коли були написані та видані її книги. Але водночас Джейн була дочкою своєї епохи, шанувальницею Дж. Н. Ґ. Байрона, і дух романтичних поривів та бунтарства був їй притаманний. Він проявився у неспокої духу її героїнь, невдоволених своєю долею, у їхній меланхолійності, гостроті розуму й іронії. Схожими властивостями була наділена й сама письменниця.

Романи Остін – поєднувальна ланка між творчістю романістів епохи Просвітництва і реалістами XIX ст. Як явище перехідне, її романи виявляють тенденцію до висвітлення не стільки руху героя у просторі та часі, скільки зацікавлення його характером, взаєминами з навколишніми, фіксацією настроїв і почуттів.

До 250-річчя від дня народження Джейн Остін у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, яка знайомить з творчістю та життєвим шляхом письменниці.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

12 грудня – 31 грудня 2025 р.

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Анна Сладкова