Aбонемент

До 185-річчя від дня народження Михайла Старицького (1840-1904),  

українського письменника, поета, прозаїка, драматурга, перекладача,

театрального та громадсько-культурного діяча

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер – Черкаська область). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 року померла і мати – Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого дядька – Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка.

У 1851-1856 рр. хлопець навчався у Полтавській гімназії, яка була на той час однією з найкращих. У 1858 році Михайло Старицький разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а у 1860-му переводиться на фізико-математичний факультет Київського університету.

На час навчання в університетах Михайло Старицький і Микола Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п’єсою О. Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам’яті Шевченка в лютому 1864 р. було показано «Наталку Полтавку».

1861 року майбутній драматург повертається до рідного села, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною. 1862 року Михайло одружився із сестрою Миколи Лисенка Софією Віталіївною. 1864 – 1865 року повертається до Київського університету, але навчається вже на юридичному факультеті.

Із родиною Старицький деякий час жив на Поділлі, там він купив маєток. 1871 р. перебралися до Києва. Тут з Миколою Лисенком заснували Товариство українських акторів. Першою виставою, яку поставили була «Різдвяна ніч» за мотивами повісті Миколи Гоголя. Згодом вони поставили більше десятка власних п’єс.

Під тиском імперської влади письменник змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Після повернення у 1881 році він видає перші свої поетичні збірки («З давнього зшитку. Пісні та думи»), п’єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Не судилось», переклад трагедії Шекспіра «Гамлет, принц Данський».

Значну частину літературної спадщини  Старицького складають переробки, які формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка «Чорноморський побит на Кубані» та І. Нечуя-Левицького «На Кожум’яках» він перетворив на динамічні комедії «Чорноморці» (1872) і «За двома зайцями» (1883) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького «По-модньому», 1887).

Інсценізація творів М. Гоголя («Тарас Бульба», 1880; «Сорочинський ярмарок», 1883), О. Шабельської («Ніч під Івана Купала», 1887), І. Крашевського («Циганка Аза», 1888), Е. Ожешко («Зимовий вечір», 1888), обробка п’єси Панаса Мирного «Перемудрив» (комедія «Крути, та не перекручуй», 1886), були не механічним пристосуванням їх до сценічних вимог, а творчим переосмисленням. Інколи із запозиченого сюжету виростає цілком оригінальний твір, як, наприклад, драма «Юрко Довбиш» (1888), створена за романом К. Е. Францоза «Боротьба за право». Питання про межі втручання у першоджерело та про авторське право драматурга поставало перед Старицьким і тоді, коли він на основі народних легенд про Марусю Чурай і думи про Марусю Богуславку творив драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887), трагедію «Маруся Богуславка» (1897).

Серед переробок були й лібретто опер «Тарас Бульба», «Утоплена» та ін.; слід, отже, відзначити плідність зусиль Старицького, який разом з Лисенком сприяв подальшому розвитку української національної опери.

У 1883 та 1884 роках автор видавав український альманах «Рада» (вийшло два випуски).

У 1883 – 1885 р. Михайло Старицький очолив першу українську професійну театральну трупу, створення якої було своєрідним підсумком багаторічних зусиль його в організації театральної справи на Україні. Для розвитку театру були потрібні кошти, тому Старицький продав маєток на Поділлі. Вистави українського театру, в яких брали участь М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та інші видатні актори, мали такий успіх, що були заборонені в Києві й усьому генерал-губернаторстві. Але трупа продовжувала працювати й виступала в Житомирі, Одесі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Харкові, Кишиньові, інших місцях.

Після відокремлення трупи Кропивницького Старицький віддає багато сил роботі з творчою молоддю. У 1887 – 1888 рр. трупа Старицького з успіхом виступає в Москві та Петербурзі, а згодом гастролює у містах Поволжя, у Вільно, Варшаві, Вільнюсі, Мінську, Тифлісі. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж актори імператорського театру, мали найкращі декорації та костюми.

У 1895 році письменник залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.

В останні роки життя, попри хворобу, Старицький написав історичний роман «Оборона Буші» (1894), романи «Перед бурею» (1897), «Молодість Мазепи» (1898), «Розбійник Кармелюк» (1903) російською мовою.

Помер Михайло Старицький 27 квітня 1904 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.

З 2002 року у Києві працює музей Михайла Старицького, де драматург мешкав з родиною три останні роки життя. У багатьох містах України існують вулиці, названі ім’ям письменника.

Комедійна п’єса українського драматурга «За двома зайцями» не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Вона включена в репертуар багатьох українських театрів. У 1961 р. знято художній комедійний фільм українською мовою (згодом дублюваний російською мовою) за мотивами п’єси. В Києві на Андріївському узвозі та в Черкасах на честь головних персонажів картини встановлені пам’ятники.

З нагоди 185-річчя від дня народження Михайла Старицького в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експоновані видання знайомлять з широкою жанровою палітрою літературної творчості митця

На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх

Термін експонування:

11 грудня – 31 грудня 2025 р.

Інформацію підготувала зав. відділу

обслуговування користувачів Оксана Круліковська