Aбонемент

До 100-річчя від дня народження Юрія Бедзика (1925-2008), українського письменника, драматурга, публіциста, перекладача

Юрій Бедзик увійшов в українську та радянську літературу в цілому як майстер прози, чия творчість охоплює широкий спектр тем – від спогадів про Другу світову війну до наукової фантастики. Його життєвий шлях був позначений випробуваннями війни, натхненням літератури та активною громадською діяльністю.

Юрій Дмитрович Бедзик народився 25 листопада 1925 року в місті Харків, у сім’ї відомого в Україні письменника Дмитра Бедзика. З дитинства був оточений атмосферою літературної праці, що безперечно вплинуло на формування його світогляду.

Після початку німецько-радянської війни у 1941 році родина Бедзиків була змушена евакуюватися до Казахстану. У грудні 1942 року, ще зовсім юним, Юрій стає курсантом військового училища. Вже за рік він, у званні сержанта, вирушає на фронт у складі 3-ї гвардійської танкової армії. Командував мінометним розрахунком і пройшов тяжкими шляхами війни – від Курської битви до Берліна, форсував Дніпро та брав участь у звільненні Праги. За відвагу і бойові заслуги був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (1985).

Після закінчення війни Юрій Бедзик повернувся до Києва. У 1949 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету, а згодом аспірантуру на кафедрі міжнародно-публічного права.

Юрій Дмитрович дебютував у літературі як поет – його перші вірші були надруковані в армійських газетах під час війни. Як прозаїк почав друкуватися з 1954 року.

Загалом Юрій Бедзик став автором понад 40 книг – романів, повістей, оповідань, п’єс і сценаріїв.

Його перша прозова книга – збірка оповідань «Поруч з тобою» (1956). Значне місце у творчості Бедзика займає тема війни, відображена в романах «Полки ідуть на переправу» (1959), «Честь мені дорожча» (1967), «Чорний лабіринт» (1991), а також у збірках прози «Вас чекають, тридцятий» (1986) і «Дуель. Капітан і Марта» (1989).

Письменник також активно працював над романами про життя мирного часу: «Блакить» (1973), «Розкрилля» (1974), «Поверх-42» (1977), «Довге повернення» (1981), де він зображав реалії повсякденного життя радянських робітників.

Міжнародні події, дипломатичні інтриги та етичні дилеми стали основою роману «Кожна хвилина життя» (1984) і п’єси «Врятуйте доктора Рейча!» (1986).

Особливою віхою в творчості Юрія Бедзика стала співпраця з Олесем Бердником: разом вони створили науково-фантастичну повість «Людина без серця» (1957), де передбачили можливість трансплантації людського серця, що в реальному світі сталося через десять років.

Не менш цікавими є його пригодницькі твори, як-от «Великий день інків» (1989), де йдеться про радянську наукову експедицію в Південній Америці, роман про Голодомор 1932-1933 «Гіпсова лялька» (1989), романи про Другу світову війну «Чорний лабіринт, або Довгий шлях в Альпи» (1992) і «Про що не доповідали фюреру» (1996), фантастичні романи «Любов, Президент і парадигма космосу» (2002) і «Меч Торквемади» (2003), повісті «Штормове попередження» (2005), п’єси «Лицарів не судять» (1980), «Чотири жінки біля ставу» (1984) та інші твори.

Останнім твором письменника став роман «Дім сумних душ» (). Це задокументовані спогади дитинства про трагічні події в харківському будинку письменників «Слово» часів сталінських репресій, зокрема про самогубство Миколи Хвильового.

Юрій Бедзик активно працював і як перекладач. Серед його перекладів – роман «Патріоти» Б. Узе (1958) та пригодницька дитяча книжка «Незвичайні пригоди Марко Поло» В. Мейнка (1959). Його власні твори перекладено багатьма мовами: англійською, іспанською, польською, французькою, молдавською, латиською, російською, словацькою та угорською.

Письменник деякий час працював за кордоном, потім перейшов на викладацьку роботу в Київському університеті. Виступав у пресі зі статтями на міжнародні теми. Працював також у редакціях газети «Літературна Україна» та інших і видавництвах («Радянський письменник» тощо), очолював художній відділ Кіностудії імені О. П. Довженка. Член Спілки письменників СРСР, секретар Київської спілки письменників України. З 1978 по 1998 рік Юрій Дмитрович був незмінним головою Українського відділення Радянського фонду миру.

До останніх днів життя мешкав у Києві, брав активну участь у роботі Конгресу літераторів України як заступник голови.

Серед літературних нагород письменника – премія Міністерства оборони СРСР (1968) за роман «Честь мені дорожча», премія імені Андрія Головка Національної спілки письменників України (2000) за роман «Сім таємниць великої війни», а також друге місце в конкурсі «Книжковий дивосвіт України» (2002) за роман «Любов, президент і парадигма космосу».

Помер Юрій Бедзик 17 серпня 2008 року. Похований на Байковому кладовищі.

До 100-річчя від дня народження Юрія Бедзика в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція презентує творчий доробок і життєвий шлях письменника. На виставці представлені окремі твори та збірки художніх творів автора різних років видання.

На виставці представлено документи із фондів НПБУ. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

20 листопада – 30 листопада 2025 року

Інформацію підготувала зав. відділу

обслуговування користувачів Оксана Круліковська