Aбонемент

До 85-річчя від дня народження Володимира Забаштанського (1940–2001), українського поета, перекладача

Володимир Омелянович Забаштанський народився 5 жовтня 1940 р. в селі Браїлів Жмеринського району Вінницької області в робітничій сім’ї. Закінчивши семирічну школу, навчався у ремісничому училищі в м. Макіївка Донецької області. Працював на будівництві, каменярем у кар’єрах, кочегаром в котельній цукрового заводу.

У 1958 р. внаслідок нещасного випадку втратив зір і руки. Після дворічного лікування в Київському інституті травматології та ортопедії, з золотою медаллю закінчив вечірню школу робітничої молоді, потім з відзнакою – філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Його робочим інструментом стало слово: ніжне і правдиве, гостре і безкомпромісне, вистраждане і чесне.

Від 1967 р. Володимир Забаштанський – член Національної спілки письменників України.

З 1986 р. по 1993 р. очолював літературну студію «Кобза» при редакції журналу «Дніпро». Громадська і літературна діяльність В. Забаштанського стала для багатьох людей зразком нездоланної мужності. Він був чуйним і вимогливим побратимом на літературній ниві, духовним батьком молодих поетів. За його участі регулярно проходили творчі зустрічі з молоддю, він з успіхом виступав по радіо, публікувався на сторінках періодичних видань.

У творчому доробку майже двадцять поетичних збірок, які віддзеркалюють різні етапи його творчого шляху. Перша збірка поезій «Наказ каменярів» побачила світ у 1967 р. Згодом одна за одною вийшли друком збірки – «Віра в людину» (1971), «Моя вузькоколійка» (1973), «Гранітні краплі» (1975), «Сині скелі» (1978), «Вага слова» (1981), «Запах далини» (1982,) «Треба стояти» (1986), «Жага життя» (1987), «Мужністю завдячую тобі» (1988), «Браїлівські балади» (1989), «Древо роду» (1990), «Найкревніша рідня» (1999), «Вереснева земля» (2000), «Свічечкою слова» (2000). Окремі його поезії увійшли до багатьох антологій і колективних збірників та перекладені іншими мовами.

Відомий В. Забаштанський читацькому загалу не тільки як самобутній поет, але і як перекладач. Він переклав українською мовою «Езопові байки». Перу поета також належать переклади циклів віршів і поем з азербайджанської, болгарської, вірменської, грузинської, естонської, татарської та ін. мов.

Володимир Забаштанський – лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1986), премії фундації Антоновичів (1997), літературних премій імені В. Булаєнка (1998), В. Свідзинського (2001) та багатьох інших нагород.

Помер В. Забаштанський 2 грудня 2001 року. Похований в Києві на Лісовому цвинтарі.

Життю і творчості Володимира Забаштанського присвятили свої праці Іван Дзюба, Петро Перебийніс, Олександр Бакуменко, Михайло Стрельбицький, Віктор Крупка, Людмила Тарнашинська, Володимир Рабенчук та інші.

З метою увічнення пам’яті видатного українського поета, у 2008 р. у Браїлові відкрили Літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського. На подвір’ї школи, в якій він колись навчався, у 2017 р. встановили пам’ятник митцю. Поетичне свято «Браїлівська осінь Володимира Забаштанського» щорічно збирає сотні прихильників і шанувальників його творчості.

До 85-річчя від дня народження В. О. Забаштанського (1940-2001), українського поета, перекладача в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить збірки поезій, окремі вірші, переклади й статті, а також публікації про його життєвий і творчий шлях.

На виставці представлені документи і публікації з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Набережно-Хрещатицька,1, 3 поверх.

Термін експонування: 3 жовтня – 31 жовтня 2025 р.

Інформацію підготувала  бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Тетяна Кириленко