Aбонемент

До 365-річчя від дня народження Даніеля Дефо (1660-1731),

англійського прозаїка, публіциста

Даніель Дефо, англійський письменник, славетний творець знаменитого Робінзона Крузо – одна із самих загадкових літературних постатей своєї епохи. В його біографії до сіх пір залишається багато темних місць. Не ясна до кінця роль Дефо в закулісних інтригах і політичній боротьбі того часу, біографи і зараз відкривають все нові і нові факти. Доповнюється і уточнюється величезний список його творів (не романів, а багаточисельних памфлетів і журнальних нотаток): більшу частину своїх літературних робіт Дефо публікував анонімно.

Даніель Дефо залишив наступним поколінням близько 400 праць, 250 з яких були опубліковані за життя автора. Але світову славу йому приніс тільки один твір – про Робінзона Крузо.

Майбутній видатний англійський письменник, засновник європейського реалістичного роману нового часу Данієль Дефо народився в Лондоні у 1660 році. Його батько Джеймс Фо був багатим торгівцем та знаменитим дисидентом-пуританином (тобто противником панівної англіканської церкви). Вихований у релігійному дусі, в чотирнадцять років Дефо був відданий до приватної протестантської школи в Ньюінгтоні, де вивчав богослов’я, а також класичні й нові мови, історію, географію та математику. Він завжди згадував про цю школу з теплими почуттями, бо вона дала йому багато потрібних знань, які так знадобилися йому в майбутньому. У молоді роки займався підприємництвом, багато мандрував Європою. До кінця своїх днів Данієль Дефо залишався зразковим англійським негоціантом, торгуючи винами, тютюном, цеглою й черепицею, неодноразово вдаючись до дуже ризикованих справ, зазнаючи інколи банкрутства, але щоразу знаходячи вихід із найскрутніших ситуацій.

Літературну діяльність Дефо почав 1697 року як журналіст і публіцист памфлетом «Нариси проектів» у якому пропонував ряд політичних і економічних реформ. У багатьох творах автор захищав інтереси пуританської буржуазії, проте часто піднімався до загальнодемократичних ідей (стаття «Клопотання вбогої людини», 1698 та ін.). Виступав проти зарозумілості дворян (віршована сатира «Чистокровний англієць», 1701). У 1702 році Даніель Дефо опублікував анонімно памфлет «Як найшвидше розправитися з дисентерами». За це був ув’язнений і поставлений до ганебного стовпа. У в’язниці Дефо написав «Гімн ганебному стовпу» (1703), який натовп, що зібрався підтримати письменника, співав як народну пісню на знак пошани до автора. Звільнення з в’язниці стало можливим лише через згоду Даніеля стати таємним агентом влади і протягом багатьох років він змушений був виконувати таємні доручення уряду. Після звільнення керував агентурною мережею та особисто брав участь у спецопераціях. Загалом перебував на службі 13 років.

1703 рік став роком народження феномену Дефо в літературі і до свого родового прізвища Фо саме в 1703 році він додає частку «Де» і з цього часу енергійний торговець і популярний памфлетист Фо перетворюється на відомого першокласного журналіста-новатора, прогресивного публіциста, а згодом видатного письменника. Дефо став гордістю англійської літератури й започаткував безліч різновидів жанру роману (пригодницький, біографічний, психологічний, історичний, кримінальний, виховний і роман-подорож). Протягом десяти років, з 1704 по 1713 рік, Дефо регулярно друкує статті в газеті «Ревю», яку він практично самотужки видає. Його журнально-публіцистична спадщина, що налічує близько чотирьохсот назв, була різноманітною за тематикою: політика й економіка, історія і література, релігія і мораль. Дефо значно розвинув вітчизняну журналістику, дав їй могутній поштовх для подальшого розвитку.

Але в історію світової літератури він увійшов передусім як видатний романіст, автор безсмертного «Робінзона Крузо» (1719). Цю надзвичайну книжку англійського письменника ось уже кілька століть люди різних поколінь читають і перечитують у багатьох країнах світу. Це навіть не книжка і не персонаж, а щось більше: людина-міф, від віку до віку він існує, зазнаючи нових пригод, обростаючи легендами. Ім’я головного героя спричинило появу поняття робінзонада, яке означає традиційний у літературі сюжет, побудований на зображенні життя й випробувань персонажа, що потрапив в екстремальні умови, з певних причин був позбавлений людського товариства. Це твір про те, як людина завдяки розуму, самовідданій праці, мужності, наполегливості, оптимізму здатна вижити в найтяжчих умовах. Тут приваблює все – щира, проста оповідь, екзотика далеких країн, захоплюючий сюжет, непересічний характер героя. У романі майстерно описано незвичайні пригоди моряка Робінзона Крузо, який після корабельної аварії опинився на безлюдному острові, прожив там 28 років…

Перший роман «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо» написаний як вигадана автобіографія моряка із Йорка. Сюжет роману був зумовлений насамперед інтересом англійського суспільства до географічних відкриттів та мандрівок. Однак безпосереднім поштовхом до створення «Робінзона Крузо» стала книга Вудза Роджерса «Подорож на кораблі навколо світу», видана в Англії 1712 р. Вона містила сюжет про долю шотландського моряка Олександра Селькірка, якого знайшов капітан Роджерс на острові архіпелагу Хуан Фернандес в Тихому океані (сьогодні цей острів носить ім’я літературного героя Дефо). Реальна історія, покладена в основу сюжету роману Дефо, надає твору особливої правдоподібності. Достовірності оповіді сприяє й форма щоденника. У центрі роману не тільки екзотика безлюдного острова й захоплюючі пригоди, а й людина, її переживання, почуття, коли вона залишилася сам-на-сам з природою.

Не встиг вийти «Робінзон» в Англії, як почалися переклади твору на інші мови світу. Вже в 1720 році перші дві частини «Робінзона» вийшли у Франції. Добре відомим був роман Дефо «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» і українським письменникам. Ініціатором і натхненником перекладу в Україні цього «безсмертного творіння», як у автобіографічній повісті «Художник» назвав цей роман Тарас Шевченко, був Михайло Драгоманов. Цю пропозицію підхопили Мелітон Бучинський у Станіславові, Олена Пчілка на Волині, «Стара громада» на чолі з Михайлом Старицьким у Києві. Результатом організаторської діяльності М. Драгоманова став перший вільний переказ «Робінзона Крузо» на Галичині Ореста Авдиковського у 1877 р. Широкий загал українських читачів уперше познайомився із твором Данієля Дефо в скороченому переказі Бориса Грінченка. Перше його видання під заголовком «Робінзон. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він на острові серед моря жив. Записав Б. Чайченко» було опубліковано в 1891 р. у Києві. У 1894 р. у Чернігові вийшло друге видання переказу. Скорочений переказ першої частини роману Дефо було здійснено Антіном Павенським «Пригоди Робінзона Крузо» у Львові у 1900 р., а трохи розширений у 1906 р. Найближчим до оригіналу перших двох частин роману став переклад Костянтини Малицької (Львів, 1903). Марійці Підгірянці належить одна з перших українських інтерпретацій роману – вільний переклад «Робінзона Крузо» із чеської. Чотири редакції перевидань (В. Мисика (1934), В. Державіна (1938), О. Хатунцевої (1965) та Є. Крижевича (1985) витримав текст, зроблений Галиною Орлівною у 1927 р. Майстерним інтерпретатором твору в 1930 роках став Юрій Шкрумеляк. Сучасні читачі знайомляться з пригодами Робінзона завдяки перекладам Володимира Верховинця, Олени Заміхновської, Наталі Тисовської, Галини Гітченої та Наталі Бордукової.

Коли 25 квітня 1719 року в книжкових лавках Лондона з’явилася книга Д. Дефо «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо» на її фронтисписі був представлений портрет Робінзона. Він, мальований невідомим художником, здавався справжнім портретом героя книжки. Згодом багато хто з художників, ілюструючи «Робінзона», брали його за взірець для своїх малюнків. До тематики «робінзонади» активно зверталися і українські митці. Серед них і Тарас Григорович Шевченко, який створив образ Робінзона, перебуваючи на засланні у 1856 р. Шевченківський малюнок вражає поєднанням фізичної і духовної сили. Адже на ньому погляд Робінзона спрямований на велику книгу, від якої йде сяйво. Це Біблія, яка допомагає йому побороти свою самотність.

У Львові в 1929 році в серії «Золота бібліотека української дитини» був виданий роман, ілюстрований талановитим художником Антіном Манастирським. У 1934 та 1936 рр. твір видавався з ілюстраціями українського графіка Йосипа Дайца.

Тема Робінзона та його пригод цікава і багатьом сучасним художникам. Олександр Литвинов, Олена Полященко, Вадим Петров та Тетяна Пліска, Михайло Курдюмов, Ольга Московченко ілюстровали сучасні видання.

Нечуваний успіх роману Дефо сприяв народженню величезної кількості «робінзонад» – творів, у яких зображували боротьбу людей за виживання в умовах безлюдного острова. Ім’я Робінзона стало загальновживаним. Незмінною популярністю користується сюжет роману в кінематографістів, аніматорів і на телебаченні – в різні роки до нього зверталися кіно- і телемитці з Італії, Чехословаччини, Франції, США. А в 1972 році на Одеській кіностудії С. Говорухіним було знято за романом художню стрічку «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо».

Роман «Робінзон Крузо» мав феноменальний успіх у читача, що спонукало письменника на створення продовження. Дефо видав ще дві книги «Наступні пригоди Робінзона Крузо», а потім «Серйозні роздуми Робінзона Крузо». Та ці книги великої популярності не отримали.

Це не зупинило творчої наснаги Дефо, і після «Робінзона Крузо» він пише багато романів різноманітної жанрової забарвленості: морський пригодницький роман «Капітан Сінглтон» (1720), романи-мемуари «Мемуари кавалера» (1720), авантюрні романи «Молль Флендерс» (1722), «Полковник Джек» (1722), «Роксана» (1724), історичний роман «Щоденник чумного року» (1722), «Мемуари англійського офіцера, капітана Джорджа Карлтона» (1728). У центрі всіх цих творів, як правило, зображено постать головного героя, який всього досягає в житті силою свого розуму, зусиллями волі, старанністю і кмітливістю, як і сам автор. Тому можна говорити про автобіографічний характер більшості центральних персонажів Дефо. Цьому також сприяє форма мемуарів, щоденника, коли розповідь ведеться від першої особи.

Письменник активно продовжував свою творчу та інтелектуальну діяльність і в поважному віці. У цей час Дефо насолоджувався своїми статками і спокійним розміреним життям у власному домі в Ньюінгтоні, поблизу Лондона, в оточенні трьох доньок. Його син, вже одружений, жив окремо і також займався літературою. Останній рік життя Дефо був затьмарений жахливим лихом. Він отримав жорстоке, хоча, можливо, й заслужене покарання з боку обманутого ним видавця. Останній почав переслідувати його, а одного разу навіть напав на нього зі шпагою у руках; на радість, Дефо зміг обеззброїти свого супротивника. Під впливом цих постійних погроз та переслідувань цілком розбитий хворобою сімдесятирічний старий збожеволів. Переляканий погрозою помсти з боку обманутої ним людини, він втік від родини й переховувався під чужим ім’ям у різних містах Англії, постійно переїжджаючи з одного місця в інше. Нарешті у 1731 році Дефо повернувся до Лондона, де поселився в одному з віддалених кварталів Сіті, у Мурфілді. Тут 26 квітня 1731 року, зовсім самотній і старий (йому пішов 71 рік), помер знаменитий автор «Робінзона», жива легенда англійської літератури. Ніхто з родичів не знав про його загибель, тож його поховала квартирна господарка і речі, що залишилися після нього, були продані з аукціону, щоб погасити витрати на похорон. Родина Даніеля Дефо довідалася про його смерть із ранкових газет.

Іван Франко, рекомендуючи для читання твори, які пробуджують розум і облагороджують почуття, зазначав, що до них повною мірою належить «добре знаний усіма Робінзон…». Крок за кроком разом з Робінзоном Крузо, впадаючи у відчай і знаходячи сили для життя в нових умовах, ми стаємо свідками народження нового світу.

З нагоди 365-річчя від дня народження Даніеля Дефо у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого організовано книжкову виставку. В експозиції представлені його твори українською та іноземними мовами.  

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

10 вересня – 30 вересня 2025 року.

Інформацію підготувала провідний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Олена Міненко