Aбонемент

До 135-річчя від дня народження Карела Чапека

(1890-1938), чеського письменника, прозаїка, драматурга

Карел Чапек – чеський письменник-антіфашист, драматург, есеїст, фейлетоніст, журналіст і перекладач, один з найвидатнішнх реалістів свого часу. Важко знайти в чеській літературі XX століття письменника, до творчості якого такою б мірою пасували епітети «складний» і «суперечливий». Він і справді був парадоксом, тільки в значно ширшому розумінні. Його життєві захоплення красномовно свідчать про це: філософ, натураліст, садівник, фотограф, газетяр, художник, колекціонер.

Ще за життя він отримав широке визнання як у Чехословаччині, так і за її межами: був номінантом Нобелівської премії з літератури 1936 року, засновником і першим головою Чехословацького Пен-клубу, членом Комітету Ліги Націй з літератури й мистецтва; висувався на посаду президента Міжнародного Пен-Клубу Г. Веллсом. Цей веселий, добрий і мудрий чоловік жив у добу світової катастрофи.

Карел Чапек народився 9 січня 1890 року у селі Малі Святоновиці на східному краї Богемії, Австро-Угорщина (нині Чеська Республіка). Незабаром після його народження родина переїхала до фабричного містечка Упіце, де батько відкрив приватну хірургічну практику. Хлопчиком Карел часом супроводжував батька, коли той відвідував пацієнтів.

1901-1905 рр. навчався в гімназії в Градец-Кралове, тут він почав записувати свої перші нотатки, а також брав участь у нелегальній учнівській газеті. Останні два класи закінчив уже у Брно. Близько 1910 року родина перебралася до Праги.

Чапек почав писати у віці чотирнадцяти років. Його ранні твори, такі як «Прості мотиви», «Історії фей» публікувалися в місцевій газеті Nedele. У 1908-1913 рр. писав у співавторстві з братом Йозефом, який був на три роки старший за Карела. Пізніше ці розповіді увійшли до збірок «Сад Краконоша» (1918) і «Сяючі глибини» (1916). Йозеф був обдарований маляр, а також ілюстрував Карелові книжки, особливо дитячі. Багато років вони жили у спільному будинку. Під час Другої світової війни Йозеф загинув у нацистському концтаборі.

Будучи студентом Карел брав активну участь у виданні літературного альманаху (Almanac 1914). Одночасно цікавиться живописом, особливо кубізмом. 1915 року отримав докторський ступінь на філософському факультеті в Карловому університеті Праги, захистивши дисертацію на тему «Об’єктивний метод в естетиці стосовно до образотворчого мистецтва» Займався філософією в університетах у Берліні та Парижі.

З 21 року страждав на хворобу Бехтерева, через що його не призвали до австрійської армії в період Першої світової війни. Тяжке захворювання, що мучило письменника все життя і одного разу мало не спричинилося до його самогубства, звільнило його від сумної долі тисяч його співвітчизників – воювати за інтереси австро-угорської корони. У роки війни старанно вивчав філософію, служив бібліотекарем і домашнім учителем, перекладав сучасних французьких поетів (ці переклади, до речі, стали помітним явищем у чеській літературі початку XX ст.

Восени 1917 став працювати журналістом і критиком в газеті Národní listy («Національна газета»), з 1921 до своєї смерті працював журналістом і культурним і політичним редактором у газеті Lidové noviny («Народная газета»). У 1921-1923 рр. працював драматургом і режисером театру на Виноградах. 1925-1933 – перший голова чехословацького відділу ПЕН-клубу.

Його першою самостійною книжкою була збірка новел «Розп’яття» (1917). У наступній збірці «Болісні оповідання» (1921) Карел заговорив про згубний вплив грошей на людську особистість («Гроші» «Троє»), про аристократичну пиху («В замку»), про муки ураженої совісті («Трибунал»).

П’єси Чапека «Россумскіе універсальні роботи» («R.U.R.», 1920) та «Засіб Макропулоса» (1922), а також романи «Фабрика абсолюту» (1922) та «Кракатит» (1924) змальовують суспільні наслідки негуманного вжитку фантастичних винаходів. У п’єсі «R.U.R.» вперше з’явилося слово «робот», що його вигадав письменник, воно означало штучно створену людину, і людина ця мусить допомогти в тяжкій праці. На відміну від багатьох письменників-фантастів Карел Чапек назвав роботами не машини, а живих людей із плоті й крові, що є тільки створені на спеціальній фабриці. Ці всі твори закінчувались катастрофами, що демонстрували марність винаходів.

П’ять книг мандрівних нотаток, що написано близько 70-ти років тому, дають нам живий образ Великої Британії, Італії, Іспанії, Голландії, країн Північної Європи. Карел Чапек глибоко проникав у сутність характерів націй, так що ці описи й нині корисні для тих, хто наміряється відвідувати ці краї.   

1929 р. вийшли дві його збірки – «Оповідання з однієї кишені» та «Оповідання з другої кишені». Із сумом і тонкою іронією дивиться він у своїх історіях на навколишнє життя, розуміючи, що у кожної людини є своя правда і треба дуже постаратися зрозуміти та прийняти її.

«Кишенькові» оповідання Чапека (як це було і з деякими оповіданнями «Розп’яття») сюжетно і тематично близькі до детективного жанру. Вони відрізняються від попередніх творів письменника своєю живою розмовною мовою. Манера викладу в них невимушена, по-дружньому насмішкувата. Проте завдання, що їх ставив перед собою автор, значно глибші, ніж це можна бачити в традиційних «розважальних» детективах: письменника цікавлять закономірності людського пізнання і людська природа взагалі.

1932 опубліковано «Книга апокрифів» з переосмисленням класичних релігійних сюжетів та казка для дітей «Дев’ять казок і одна на додачу від Йозефа Чапека».

Протягом 1933-1934 рр. автор написав романи «Гордубал» (1933), «Метеор» (1934) «Звичайне життя» (1934), де порушено проблему людської самоідентифікації.

Від 1935 провідною у творах Чапека стає антинацистська тематика, що помітно в романі «Війна із саламандрами» (1935), драмах «Біла хвороба» (1937) (або «Біла пошесть») та «Мати» (1938).

Роман «Війна із саламандрами» розповідає історію дивних розумних тварин, виявлених у водах південно-східних морів. Люди навчають їх мови, уміння працювати, а відтак приводять їх в жорстоке рабство, як дешеву робочу силу. Розплата наступає, коли саламандр стає надто багато, і їх могутність потребує все більшого простору. Людство мусить або загинути, або знищити цю біду.

У п’єсі «Біла хвороба» здавна проголошувані Чапеком принципи гуманізму набувають рис активної, хоча й утопічної войовничості. Герой п’єси, лікар Гален, що ненавидить війну, не вагається один виступити проти цілої мілітаристичної машини в державі, на чолі якої стоїть Маршал – диктатор фашистського типу.

В останні роки життя письменник багато працює над «Картинками батьківщини», тобто Чехословаччини, в яких повною мірою виявилися його виняткова спостережливість, художницька проникливість і невгамовний інтерес до національно-самобутніх надбань мистецтва.

Останній роман «Життя й творчість композитора Фольтина» не завершено.

Помер Карел Чапек від пневмонії 25 грудня 1938 року, за кілька місяців до окупації Богемії та Моравії нацистською Німеччиною. Похований на Вишеградському кладовищі в м. Празі. Після смерті за письменником приходило гестапо. Його архів був захований вдовою в саду садиби в селі Стара Гута (35 км на південь від Праги), де письменник провів останні роки життя, та виявлений після війни.

Твори Чапека принесли письменникові світове визнання. Його п’єси вже в 20-і рр. з успіхом ішли на сценах найвідоміших театрів Європи і Америки, романи одразу ж після їх появи в Чехословаччині перекладалися на десятки інших мов. Чапека полюбив український глядач і читач. Успіх його творів в усіх країнах був справді сенсаційним.

Науково-фантастичні твори Чапека поставили його поряд з такими видатними письменниками, як Жюль Берн, Герберт Уеллс, Анатоль Франс, творчі шукання яких здійснювалися в тому ж напрямку. За сценаріями, оповіданнями, казками, п’єсами й романами Карела Чапека здійснено біля 70 екранізацій. Це фільми, телефільми, анімаційні та телевізійні короткометражки, телесеріали, фільм-мюзикл тощо.

За п’єсою «Засіб Макропулоса» чеський композитор Леош Яначек склав однойменну оперу, прем’єра якої відбулася 18 грудня 1926 року в Національному театрі у місті Брно.

У кінофільмі «Розбійник» (1931, реж. Йозеф Кодичек) звучать пісні композитора Отакара Єреміаша на вірші Карела Чапека.

Композитор Георгій Гаранян склав музику до фільму-мюзиклу «Рецепт її молодості» режисера Євгенія Гінзбурга за сценаріем Олександра Адабаш’яна за мотивами п’єси Карела Чапека «Засіб Макропулоса», прем’єра тієї стрічки відбулася 10 жовтня 1983 року.

У Солом’янському районі міста Києва є вулиця Карела Чапека.

З нагоди 135-річчя від дня народження класика чеської літератури ХХ ст. у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку.

Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

04 січня – 31 січня 2025 року

Інформацію підготувала провідний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Надія Кобзева