Aбонемент

До 265-річчя від дня народження Йоганна Крістофа Фрідріха Шиллера (1759-1805),

німецького поета, драматурга, філософа

Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер - німецький поет, драматург, філософ та історик. Народився 10 листопада 1759 року в місті Марбах у сім’ї військового фельдшера. Його батько Йоганн Каспар Шиллер перебував на службі у вюртемберзького герцога Карла Євгенія. Мати Доротея, з роду Кодвейс – дочка сільського пекаря.

З 1768 року майбутній поет почав відвідувати латинську школу. Як підданий герцога Вюртемберзького, батько змушений був віддати сина до військової академії. У цьому закладі панував суворий режим.

В академії Шиллер вивчає право і медицину, які не викликають у нього інтересу. У 1779 році керівництво академії відкинуло його дисертацію, і він змушений залишитися на другий рік. Наприкінці 1780 року Шиллер залишив стіни академії і отримав місце полкового фельдшера в Штутгарті.

У 1776-1777 рр. кілька Шиллерових віршів було опубліковано у «Швабському журналі». Над драмою «Розбійники» поет почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драму завершено, а 13 січня 1782 року «Розбійників» було вперше показано на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх.

Шиллер дав своїй драмі два епіграфи, що визначають основну думку п’єси. Перший епіграф: «На тиранів!» свідчив про те, що зміст її спрямований проти тиранства. Другий епіграф з Гіппократа: «Що не зціляють ліки, зціляє залізо, чого не зціляє залізо, зціляє вогонь» – указував на засоби боротьби з тиранією. Слідом за «Розбійниками» Шиллер створює другу драму, але вже на історичному матеріалі «Змова Фієско в Генуї» (1782), жанр якої він визначив як «республіканська трагедія». Дія драми відбувається в Італії в 1547 році.

В історію світової драматургії п’єса «Підступність і любов» (1783) увійшла як перша «міщанська трагедія». До Шиллера в трагедіях діяли винятково монархи й аристократи, третій стан дозволялося зображувати тільки в комедіях. У драмі «Підступність і любов» автор довів, що трагічні колізії можливі, а часом неминучі в житті простої скромної людини – «міщанина», за поняттями того часу.

Одночасно з драматургією Шиллер присвячує себе поезії. У його віршах думка завжди переважає над почуттям, міркуючи над різними явищами життя, він черпає аргументи в античній міфології чи ренесансному мистецтві. Оспівуючи прекрасну даму, він величає її Лаурою, не тільки виражаючи тим самим піднесений платонічний лад почуттів, але й заявляючи себе прихильником італійського гуманіста Франческо Петрарки. Обидва поети віддаються роздумам над тим, чому так необхідна любов людині та людству. На думку Шиллера, що він її успадкував від античних мудреців, усі частки величезного розрізненого світу возз’єднує сила любові. Любов дає життя, без неї світ і природа мертві. Пристрасть, що оспівується поетом, до Лаури – велике благе почуття, тому що воно – необхідна сполучна частка світобудови.

Філософське мислення Шиллера вловлювало закономірність часу. Невдоволений сучасністю, він пише вірш «Боги Греції» (1788), в якому бринить ностальгія за античним епосом. Поет уславлює язичницькі божества давніх греків. Античний світ Шиллер уявляє як осередок радості, любові й краси. Природа людською уявою була одухотворена й щедра до людини. Античні божества допомагають Шиллеру в побудові певної філософської концепції. Серед богів – благодійників людства – раз по раз виникають тіні міфічних істот, які втілюють лихі сили. Античний світ для нього тільки казка колишніх часів, минуле руйнується, щоб дати дорогу майбутньому. Нитка історії не переривається, людський прогрес неминучий, хоч би яку дорогу ціну слід було б за нього заплатити, – така основна думка вірша.

Балади Шиллера сприймаються як відгомін тих давніх часів, коли різного роду повір’я і перекази, живучі поряд з реальним життям, зливалися в примхливі фольклорні образи. У баладах найчастіше говориться не про якийсь конкретний історичний час, а про старовину як таку. Балади приваблюють і водночас лякають своїми дивовижними жорстокими сюжетами, вражають нез'ясованими таємницями природи.

Останні роки життя поета пройшли під знаком страждань від хвороб. Шиллер помер від туберкульозу 9 травня 1805 року.

З нагоди 265-річчя від дня народження Йоганна Крістофа Фрідріха Шиллера у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого представлено книжкову виставку. В експозиції представлені твори письменника та документи про його життя та творчість.

Для пошуку інших документів радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

7 листопада – 30 листопада 2024 р.

Інформацію підготувала головний бібліотекар відділу

обслуговування користувачів Анна Сладкова