Aбонемент

До 100-річчя від дня народження Павла Загребельного (1924-2009), українського письменника, сценариста, Героя України (2004)

Павло Загребельний – один із найвідоміших сучасних українських письменників – народився 25 серпня 1924 р. у с. Солошине Кобеляцького району Полтавської губернії.

Про свої ранні дитячі роки письменник згадував: «У селі на Полтавщині, де я народився та ріс, 90 відсотків мешканців були неписьменними, і моя мати в тому числі. Коли створили гуртки з ліквідації безграмотності, мама ходила туди і брала мене з собою. У п'ять років я вже чудово читав». Навчався майбутній письменник у Солошинській середній школі.

1941 року Павло Загребельний закінчив десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, в серпні 1941р. був поранений. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого – полон, і до лютого 1945 р. – фашистські концтабори смерті.

У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 p. – навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченні (1951p.) – майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.

У другій половині 50-х років письменником видані збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957).

Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала повість з автобіографічною основою «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі.

У 1961 – 1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше – «Літературна Україна»), приблизно в той же час з’явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).

Протягом 60 – 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: «День для прийдешнього» (1964); «Шепіт» (1966); «Добрий диявол» (1967); трилогію «З погляду вічності» (1970); «Переходимо до любові» (1971); «Намилена трава» (1974).

Одним із значних здобутків став роман «Диво» (1968), над яким письменник працював шість років (1962-1968). У цьому творі автор органічно поєднав далеке минуле та сучасність. Створений майстром образ Софії Київської проступає в романі крізь імлу століть і втілює невмирущість духу українського народу. За довгу історію свого існування різні завойовники намагалися знищити диво – Софію Київську, та собор знову й знову поставав. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975). Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні – Роксолани – Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною.

Розкрити «таємниці» характеру Богдана Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця – таке завдання поставив перед собою Павло Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого життя.

У романі «Тисячолітній Миколай» (1994). умовна, майже фантастична конструкція – всі події відбуваються з однією людиною, яка живе тисячу років. Роман охоплює величезний проміжок історії – з часів Володимира і до перебудови Цей твір це роздуми про долю України.

Виступив письменник і з кількома п’єсами, створеними на основі романів – «Хто за? Хто проти?» («День для прийдешнього»), «І земля скакала мені навстріч» («З погляду вічності»); активно виступає з критичними і літературознавчими статтями в пресі, а також з доповідями, промовами й інтерв’ю. Ці виступи зібрані в книзі статей, есе і портретів «Неложними устами» (1981). До неї ввійшла повість-дослідження «Кларнети ніжності», присвячена П. Г. Тичині.

За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка знято художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено – мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982).

Павло Загребельний понад сорок років працював в українській прозі. За цей час вийшло більше двадцяти його романів. За серію романів «Розгін» («Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера») у 1980 році його нагороджено Державною премією СРСР, за романи «Первоміст» і «Смерть у Києві» – Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1974).

У 1979-1986 рр. Павло Архипович очолював Спілку письменників України. 1979-1987 – Голова Комітету з Державних премій ім. Т. Шевченка, депутат ВР СРСР та УРСР.

Романи, повісті, п’єси, кіносценарії та оповідання Павла Загребельного відзначаються гострим сюжетом, динамічним розвитком дії. Прозаїк і драматург, він активно працює і в такому оперативному й мобільному жанрі, як публіцистика; відомий він і як вдумливий дослідник літературного процесу на сучасному етапі («Належними устами: статті, есе, портрети» (1996) та «Думки нарозхрист: 1974 – 2003 (остання прижиттєва книжка).

Твори високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться, його романи були перекладені 23 мовами світу; зростає і кількість видань творів письменника за кордоном.

У 2004 р. за самовіддане служіння Україні, багаторічну плідну діяльність на ниві письменства, визначний особистий внесок у збагачення національної духовної скарбниці, утвердження гуманістичних ідеалів Павлу Загребельному було присвоєно звання Героя України.

Йому було 84 роки, коли він відійшов у засвіти. Це трапилося 3 лютого 2009 року. Видатного письменника поховали на Байковому кладовищі, 25 серпня 2017 року на могилі письменника встановлено Козацький хрест. Для своїх нащадків Павло Архипович залишив не лише романи та повісті, й цілу філософію життя, яку сповідував і сам:

На честь Павла Загребельного названо вулиці у містах: Вінниця, Ізюм, Ірпінь, Київ, Ковель, Нікополь, Хмельницький, Полтава та інших. 20 серпня 2014 року у Києві відкрито меморіальну дошку Павлу Загребельному з нагоди 90-річчя його народження.

До 100-річчя від дня народження Павла Загребельного, українського письменника, Героя України в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Література, що представлена в експозиції вміщує твори видатного письменника, висвітлює його життєвий і творчий шлях.

На виставці представлено документи із фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Грушевського Михайла, 1, 2-й поверх

Термін експонування:

24 серпня – 7 вересня 2024 р.

 Інформацію підготувала зав. сектору

відділу обслуговування користувачів Тетяна Скобелко