Aбонемент

До 175-річчя від дня народження Олени Пчілки (1849-1930), української письменниці, перекладачки, публіцистки, фольклористки, етнографки,

меценатки, громадської діячки

Олена Пчілка – письменниця, перекладачка, педагог, журналістка, науковець, фольклорист і етнограф, видавець, активна громадська діячка.

Справжнє ім’я письменниці – Ольга Петрівна Драгоманова-Косач. Народилася 17 червня 1849 у повітовому стародавньому містечку Гадячі на Полтавщині у небагатій поміщицькій родині Драгоманових з добрими традиціями у ставленні до людей, до української книжки, до рідної мови. Тут не переводилися українська пісня та казка, старосвітські обряди.

Родина походила з козацького роду перекладачів і дипломатів Драгоманів, відомих ще з часів Гетьманщини. Засновник цього роду, грек за походженням, перебував на дипломатичній службі в самого Богдана Хмельницького. Батько майбутньої письменниці, Петро Якимович Драгоманов, був освіченим поміщиком-юристом. Захоплювався літературою, писав вірші та оповідання, збирав народну творчість, його переклади друкували в тодішніх часописах. Із вдячністю письменниця згадувала ту атмосферу людяності й шляхетності, яка панувала не тільки в їхній родині, а й у маєтку. Мама, Єлизавета Іванівна, сама виховувала і доглядала шістьох дітей. Вона мала гарний голос, знала безліч народних пісень, співала їх дітям.

Початкову освіту Оля здобула вдома – її першим вчителем був батько. Дівчинка росла сміливою й непосидючою, мала гострий розум. Їй було десять років, коли помер Петро Якимович. Старший від неї на вісім років брат Михайло тоді був студентом Київського університету. Через два роки, опікуючись молодшою сестрою, він забрав дванадцятирічну Ольгу з собою до Києва і влаштував на навчання в Київський зразковий пансіон шляхетних панянок.

Навчання в пансіоні було поставлено дуже добре, там працювали талановиті викладачі, вихованки здобували міцні знання, ґрунтовно оволодівали німецькою та французькою мовами.

Першою публікацією майбутньої письменниці стала навчальна робота – твір з німецької мови в часописі «Для молоді». Це стало початком творчої біографії Олени Пчілки.

У 19 років Ольга Петрівна побралася з Петром Антоновичем Косачем. Після одруження, влітку 1868 року сім’я переїздить на Волинь, у Звягель (тепер Новоград-Волинський), де народилося троє старших дітей – Михайло, Лариса (у майбутньому Леся Українка) та Ольга. Волинь захопила її широкою українською стихією – гарною мовою, піснею, розкішною природою. Саме у Звягелі Ольга Петрівна займалася вивченням народної творчості: вишукувала українські етнографічні перлини, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок.

1876 року в Києві вийшла друком книжка Олени Пчілки «Український народний орнамент», яка принесла їй славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва.

Весною 1879 року Ольга Петрівна Косач з дітьми переїхала в місто Луцьк до свого чоловіка, якого перевели на посаду голови Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки. Олена Петрівна видала своїм коштом «Співомовки» Степана Руданського (1880). У 1882 році з перекладів російських і польських письменників була підготовлена і надрукована книга «Українським дітям».

У травні 1882 року сім’я Косачів переїхала в село Колодяжне на Ковельщині, яке стало з того часу їх постійною домівкою. У родинному маєтку Колодяжному народилися Оксана, Микола та Ізидора. Цей період свого життя Олена Пчілка назве «літературно-педагогічним». Незадоволене існуючою системою педагогіки та шкільної освіти, насамперед відірваністю її від національного та народного коріння, подружжя Косачів виховувало і навчало своїх дітей самотужки. Ольга Петрівна багато зробила для розвитку їхніх здібностей, дала їм різнобічні знання: вчила музиці, малюванню, мовам, історії, заохочувала до літератури. З вдячністю і гордістю називала Леся Українка свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня.

У ці роки Ольга Петрівна веде активну видавничу діяльність. Разом з Михайлом Старицьким вона підготувала і видала два випуски альманаху «Рада», з письменницею Наталією Кобринською видала жіночий альманах «Перший вінок». У 1886 році в Києві Олена Пчілка видає збірку поезій, написаних у різні роки, під назвою «Думки-мережанки». Вже в першій своїй збірці Олена Пчілка вмістила вірші для дітей.

Публікуються оповідання та вірші Олени Пчілки в українському журналі «Зоря». Тут вперше починає друкуватися і юна поетеса Леся Українка. Казки та поезії, оповідання та фольклорні записи Олена Пчілка публікувала і у львівському дитячому тижневику «Дзвінок», а також у редагованому нею журналі «Молода Україна».

Олена Пчілка єдина в українській літературі жінка-байкар. Сюжети для своїх творів вона, як і інші байкарі, запозичувала з Езопових байок, однак чимало розробила і власних сюжетів з народного життя. Байки поетеси мають національний колорит, якого їм надає соковита народна мова, яскраві українські афоризми. Твори письменниці навчають шанобливого ставлення до традицій, рідної мови, культури, історії тощо. Своїм мудрим і щирим словом вона наставляла дітей на добрий розум.

У кінці 1890-х років родина Косачів переїжджає до Києва. Ольга Петрівна завідує літературним відділом «Київського літературно-артистичного товариства», стає редактором і видавцем журналу «Рідний край», виступає з доповідями про українських, польських письменників, пише нариси та спогади про видатних діячів української культури: Т. Шевченка, Є. Гребінку, М. Лисенка, М. Старицького, М. Драгоманова, Б. Грінченка, П. Житецького та інших.

Ольга Петрівна Драгоманова була активною громадською діячкою, для багатьох – взірцем мужності, сили волі, незламності духу. Протягом усього життя вона наполегливо, безкомпромісно боролася за майбутнє відродження національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою.

Своїм громадянським обов’язком Олена Пчілка вважала просвітительсько-виховну роботу. Багато енергії й таланту віддала справі виховання й освіти українських дітей, «щоб не виростали вони перевертнями, щоб звикали шанувати своє рідне».

Померла Ольга Петрівна Драгоманова-Косач (Олена Пчілка) 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч із чоловіком Петром Антоновичем Косачем, сином Михайлом, донькою Лесею Українкою.

З нагоди 175-річчя від дня народження Олени Пчілки в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого організовано книжкову виставку. В експозиції представлені твори письменниці та інформація про її життя та творчість.

Для пошуку інших документів радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

26 червня – 10 липня 2024 р.

Інформацію підготувала головний бібліотекар відділу

обслуговування користувачів Анна Сладкова