Понеділок, 27 травня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 210-річчя від дня народження Тараса Шевченка (1814–1861), українського поета, художника, мислителя, громадського діяча

 

imageТарас Григорович Шевченко (1814-1861) – геній, духовний батько української нації, до якого чи то у важкі часи лихоліття, чи у хвилини щасливого самоствердження державності звернені погляди мільйонів українців. Велич його Слова несе у собі заряд сили духу і незламності, невичерпну духовну велич і глибинність.

Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками поміщика-магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда. Через рік після народження Тараса родина, у якій окрім Тараса було 6 дітей, переїздить до Кирилівки.

У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи, до кирилівського дячка-вчителя П. Рубана. Коли Тарасу було дев’ять років, померла його мати. Батько одружується вдруге, а через два роки. помирає і сам.

Залишившись сиротою, майбутній поет наймитує. Із ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків вчився читати й писати, рано виявився у хлопця хист і до малювання, який помітив маляр із с. Хлипнівці, але на той час Шевченкові було вже чотирнадцять років і його зробили козачком В. В. Енгельгардта.

Помітивши здібності Тараса до малювання, Василь Енгельгардт законтрактував його на чотири роки майстру живопису В. Ширяєву у складі артілі якого розписує театр у Петербурзі. У Петербурзі Шевченко знайомиться з учнем Академії мистецтв І. Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Є. Гребінкою, В. Григоровичем, О. Венеціановим, В. Жуковським, К. Брюлловим. 1837 р. Товариство заохочення художників дозволило Шевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи. 1837 р. К. Брюллов створює портрет В. Жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців. За ці гроші Т. Шевченка викуплено з кріпацтва. 25 квітня 1838 р. на квартирі К. Брюллова Тарасу Григоровичу вручена відпускна.

Цього ж року Т. Г. Шевченка офіційно зараховано «стороннім учнем» до Академії мистецтв, де він слухає лекції, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї – швидко здобуває знання.

У січні 1839 р. Т. Г. Шевченка зараховано пансіонером Товариства заохочення художників, а згодом, у квітні, нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. 1840 р. його нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами «Хлопчик-жебрак дає хліб собаці». У цей період життя митця захоплює і літературна творчість. 1837 р. ним написана балада «Причинна», 1838 – поема «Катерина», елегія «На вічну пам’ять Котляревському», 1839 – поезія «Тополя», «До Основ’яненка».

1840 р. побачила світ збірка творів Тараса Григоровича «Кобзар», що містила вісім творів: «Думи мої ...», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». 1841 р. виходить альманах «Ластівка» із п’ятьма творами Шевченка: баладою «Причинна», поезіями «Вітре буйний», «На вічну пам’ять Котляревському», «Тече вода в синє море...», першим розділом поеми «Гайдамаки» – «Галайда», окремим виданням вийшла поема «Гайдамаки». У вересні того ж року Тараса Григоровича відзначено третьою срібною медаллю 2-го ступеня за картину «Циганка-ворожка».

Із-під пензля Тараса Шевченка виходять малюнки «Козацький бенкет» (1838), «Натурниця» (1840) та низка портретів. Він ілюструє чимало художніх творів. Визначним твором цього періоду є картина олійними фарбами «Катерина» (1842 р). Захоплюючись театром, Тарас Шевченко пробує свої сили і в драматургії. 1842 р. з’являється уривок із п’єси «Никита Гайдай» та поема «Слепая». 1843 р. Т. Шевченко завершує драму «Назар Стодоля», а 1844 р. у Петербурзі окремим виданням вийшла поема «Гамалія».

У травні 1843 р. Шевченко разом із Є. П. Гребінкою їдуть в Україну. Тарас Григорович відвідує Качанівку, яка належала В. Тарновському. Під час перебування у Києві знайомиться з М. Максимовичем, П. Кулішем та з художником О. Сенчило-Стефановським. Також Т. Шевченко побував у Яготині в маєтку Рєпніних, де пише поему «Тризна», яку присвячує В. Рєпніній. Згодом відвідує Запорізьку Січ, острів Хортицю, села Покровське, Чигирин, Суботів. 1843 р. Т. Шевченко відвідує Кирилівку, зустрічається з братами і сестрами, пише малюнок «Хата батьків Т. Г. Шевченка в с. Кирилівці».

В Україні митець зробив чимало ескізів олівцем до серії офортів «Живописна Україна». Пише вірш «Розрита могила».

На початку 1844 р. Тарас Григорович виїхав до Москви, де пише поезію «Чигирине, Чигирине...».

У листопаді 1844 р. побачив світ перший випуск «Живописной України», до якого увійшли шість офортів: «У Києві», «Видубицький монастир у Києві», «Старости», «Судня рада», «Дари Богдановії українському народові», «Казка». 1844 р. поет закінчує поему «Сова», створює поему «Сон», поезії «Дівичії ночі», «У неділю не гуляла...», «Чого мені тяжко, чого мені нудно...», «Заворожи мені, волхве...» та вірш «Гоголю».

1845 р. Т. Шевченко закінчив навчання в Академії мистецтв, де йому присвоєно звання «некласного художника». У квітні 1845 р. Тарас Григорович приїздить в Україну, щоб постійно тут жити і працювати.

Від Київської Археологічної комісії Т. Шевченко отримує доручення зарисувати історичні пам’ятки. Зокрема, в с. Андруші він малює дві сепії «Андруші».

Того ж року письменник пише поезії «Не женися на багатій...», «Не завидуй багатому...» та містерію «Великий льох», поеми «Наймичка», «Кавказ», вступ до поеми «Єретик». Завершені твори 1843-1845 рр. письменник об’єднав у альбом «Три літа». Наприкінці листопада поета офіційно затвердили співробітником Київської Археологічної комісії. Наприкінці грудня тяжко хворий Т. Шевченко приїхав до Переяслава, де пише «Заповіт». У Києві Тарас Григорович знайомиться із членами Кирило-Мефодіївського товариства – М. Костомаровим, М. Гулаком, І. Посядою, О. Марковичем, Д. Пильчиковим, О. Тулубом та ін.

Наприкінці березня 1847 р. починаються арешти членів Кирило-Мефодіївського товариства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 р. на дніпровській переправі, коли він повертався до Києва, та відібрали збірку «Три літа».

17 квітня 1847 р. Т. Г. Шевченка привезли до Петербурга і ув’язнили в казематі «Третього відділу». Тут він створив цикл поезій «В казематі» («В. Костомарову», «Чи ми ще зійдемося знову?», «Мені однаково...», «Садок вишневий коло хати»). Його участь у Кирило-Мефодіївському товаристві не була доведена, але документом для обвинувачення був альбом «Три літа». Згодом Т. Шевченка заслали рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу, заборонивши писати й малювати. 8 червня 1847 р. його доставили в Оренбург, а незабаром відправили в Орську фортецю, де із-під пера Т. Шевченка з’являються нові вірші: «Думи мої, думи мої...», «Згадайте, братія моя...», поеми «Княжна», «Сон», «Москалева криниця», поезії «N. N.» («Мені тринадцятий минало»), «Іржавець», «А. О. Козачковському», «Полякам».

Згодом, письменник пише ще чотири твори: «А нумо знову віршувать», «У бога за дверми лежала сокира», «Варнак», «Ой гляну я, подивлюся...». У березні 1848 р. Т. Г. Шевченка як художника включили до складу Аральської описової експедиції, де він виконав малюнки «Пожежа в степу», «Джангисагач», «Укріплення Раїм. Вид з верфі на Сирдар’ї», «Урочище Раїм з заходу», «Укріплення Раїм», «Спорядження шхун» (два малюнки), «Пристань на Сирдар’ї», та інші.

23 квітня 1850 р. Т. Шевченка заарештували за доносом офіцера Ісаєва, поета відправили до Орська, де допитували, а згодом його перевели у віддалене Новопетровське укріплення.

Улітку 1851 р. Тараса Григоровича як художника включили до складу Каратауської експедиції, де він мав можливість малювати. 1857 р., завдяки клопотанню друзів, поета звільнили із заслання. Чекаючи дозволу на звільнення, він почав вести «Щоденник».

2 серпня 1857 р. Шевченку дозволили виїхати до Петербурга. Проте, прибувши до Нижнього Новгорода, він довідався, що йому заборонено в’їзд до обох столиць. Доброзичливий медик засвідчив хворобу Т. Шевченка, що дало йому можливість прожити усю зиму у Нижньму Новгороді. За зиму 1857-1858 рр. створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у «Більшу книжку» свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава».

27 березня Т. Шевченко прибув до Петербурга, де як художник найбільшу увагу приділяє гравіруванню. У жанрі гравюри він став справжнім новатором. У травні 1859 р. письменнику дозволили виїхати в Україну і встановили суворий таємний нагляд.

15 липня поблизу с. Прохорівки його заарештували, звинувативши у блюзнірстві. Згодом поета звільнили, але наказали виїхати до Петербурга. На початку 1860 р. вийшов друком «Кобзар», двома накладами – альманах «Хата» із дев’ятьма новими поезіями, об’єднаними під редакційною назвою «Кобзарський гостинець». У журналі «Народное чтение» як лист до його редактора опубліковано автобіографію поета.

2 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв ухвалила надати Тарасові Григоровичу звання академіка гравірування. 1861 р. він видає підручник для недільних шкіл, назвавши його «Букварь южнорусский».

Помер Тарас Григорович Шевченко 10 березня 1861 р. Поховали поета спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Друзі Шевченка одразу ж почали клопотати, щоб виконати поетів заповіт і поховати його в Україні. 26 квітня 1861 р. домовину з тілом поета поїздом повезли до Москви. В Україну труну везли кіньми. До Києва прах Т. Шевченка привезли 6 травня увечері, а наступного дня його перенесли на пароплав «Кременчуг», якій 8 травня прибув до Канева, й тут на Чернечій (тепер Тарасова) горі поета поховали. Висока могила поета стала священним місцем для українського та інших народів світу.

З нагоди 210-річчя від дня народження Тараса Шевченка, українського поета, художника, мислителя, громадського діяча, у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого організовано книжкову виставку.

На виставці представлено твори письменника, сучасні біографічні видання, реєстр архівних документів, пов’язаних з життям і творчістю митця, науково-популярна література, яка спростовує фейки та міфи про Тараса Шевченка, наукові публікації з фондів Бібліотеки.

Для пошуку інших документів цієї тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними каталогами.

 

Виставка експонується за адресою:

вул. Грушевського Михайла, 1, 2-й поверх

Термін експонування:

06 березня – 23 березня 2024 р.

 

Інформацію підготувала зав. сектору

відділу обслуговування користувачів Тетяна Царан