Aбонемент

До 215-річчя від дня народження Едгара Аллана По (1809-1849),

американського прозаїка, поета

Едгар Аллан По (англ. Edgar Allan Poe) – американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики.

Один із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновників детективного жанру. Найвідоміше оповідання Едгара По «Золотий жук» – про пошук піратських скарбів, що нагадує дитинство й пригоди. Головного героя твору Вільяма Леграна слід уважати прототипом Шерлока Холмса.

Едгар По був першим відомим американським письменником, який намагався заробляти винятково творчістю. Упродовж життя потерпав від матеріальної скрути, тому що його твори не були адекватно оцінені сучасниками. Життя письменника, як і його твори, сповнено трагізмом і таємницею.

Едгар По народився у Бостоні 19 січня 1809 року в родині акторів. Походив з давнього ірландського роду. Коли Едгару було лише два роки, його мати й батько майже одночасно померли від чахотки, залишивши трьох дітей. Едгара всиновив багатий шотландський купець з Річмонда Джон Аллан. Маленький Едгар вирізнявся серед дітей жвавим розумом, і дружина Аллена, зачарована дитиною, умовила свого чоловіка всиновити його. Вона та її сестра Анна Валентайн, «тітонька Ненсі», оточили хлопчика турботою і любов’ю. Едгар опинився в багатому домі. Його названа мати любила хлопчика до самої своєї смерті. У віці п’яти-шести років Едгар умів читати, писати, малювати, декламувати вірші на розвагу гостей за обідом. Він був вдягнений, як маленький принц, мав поні, на котрому їздив верхи, мав власних собак, які супроводжували його, і ліврейного грума; завжди мав у достатній кількості кишенькові гроші, і в дитячих іграх у нього завжди була якась улюблениця, яку він засипав подарунками. Названий батько пишався прийомним сином, хоча часом був запальним і суворо карав хлопчика.

Перебування з Алленами в Англії (1815-1820), де Едгар По навчався в престижному лондонському пансіонаті, прищепило йому любов до англійської поезії і слова взагалі. Чарлз Діккенс згодом відгукнувся про письменника як про єдиного хранителя «граматичної й ідіоматичної чистоти англійської мови» в Америці. У 1820 році Аллени повертаються на батьківщину до Річмонда. Тут у По з’являються нові друзі, з якими він мандрує, у тому числі й на човнах. У ньому рано прокинувся інтерес до пригод, пристрасть до всього незазнаного. Після повернення з Англії Едгара віддали до Англійської класичної школи, де дуже добре викладали англійську літературу, що стимулювало творчий талант Едгара. До 13-14 років його поетичні спроби набули зрілості.

Згодом він поїхав вчитися до Віргінського університету (1826), однак, незабаром змушений був його покинути, бо наробив «боргів честі». У житті Едгара По було кілька важливих поворотів. Одним із них, що значною мірою визначив його долю, було рішення вісімнадцятирічного Едгара, яке він прийняв у «безсонну ніч з 18 на 19 березня 1827 року». Обставини цього рішення не зовсім з’ясовані, але однієї лютневої ночі 1827 року між ним і вітчимом сталася бурхлива, важка розмова. Блискучий студент Віргінського університету, юний поет, який подає надії, улюбленець товаришів, Едгар повівся не кращим чином. Певно, в університеті Едгар захоплювався грою в карти і вліз у борги, які не зміг віддати; великий програш поставив його у вкрай скрутне становище, з якого його міг вивести тільки багатий і впливовий опікун. Під час розмови опікун, можливо, висунув умови, що він сплатить «борг честі», але Едгар віднині повинен буде підкорятися його волі, слідувати його порадам і вказівкам. До цього приєдналися гіркі переживання, викликані грубим втручанням опікуна в інтимні почуття свого вихованця. Юнак не міг змірити гордині й залишив багатий дім, у якому виховувався. Поклавши на одну чашу ваг благополуччя, а на іншу – гордість і талант, він зрозумів, що останнє важливіше, і віддав перевагу славі і честі. Більш того, хоч він і не міг знати усього наперед, але тим самим були обрані голод і злидні. Утім, злякати його не змогли б і вони».

Починається смуга поневірянь. Він вирушає до Бостона й там на свій кошт видає першу збірку «Тамерлан та інші вірші», яка майже не мала попиту. Безпросвітна бідність, що доходила до повних злиднів, не могла не пригнічувати Едгара. Вона викликала неймовірну нервову напругу, яку що ближче до кінця життя, то все частіше він намагався зняти спиртним і наркотиками.

Потім були заняття у військовій академії Вест-Пойнт (1830), що тривали лише півроку. Та попри досить часті періоди бездіяльності, По працював з величезною завзятістю, про що переконливо свідчить його велика творча спадщина. Головна причина його бідності – «занадто мала винагорода, що він одержував за свою роботу». Лише найменша частина його творчості – журналістика – мала якусь цінність на тодішньому літературному ринку. Найкраще з того, що він створив своїм талантом, майже не цікавило покупців. Смаки, що панували в ті роки, недосконалість законів про авторське право й постійний потік до країни англійських книг, позбавили твори По всякої надії на комерційний успіх. Він був одним з перших американських письменників-професіоналів і існував тільки за рахунок літературної праці та праці редактора.

Перше визнання, яке допомогло Едгару По повірити в себе, відбулось у 1832 році, коли місцевий журнал оголосив конкурс, у якому він отримав приз за оповідання «Рукопис, знайдений у пляшці», і звернув на себе увагу відомого в той час письменника Джона Кеннеді. Улітку 1835 року письменник починає працювати в журналі «Південний літературний вісник». Це зміцнило його репутацію. До 1840 року у Едгара По вже два томи новел, 1845 року виходить збірка «Ворон та інші вірші». Однак виснажлива робота поглинала весь час, позбавляла можливості серйозно творити.

Зустріч Едгара По із семирічною двоюрідною сестрою Вірджинією, яка через шість років стала його дружиною, мала глибокі наслідки для його життя. Ця зустріч, а потім одруження дуже добре вплинули на По. Вірджинія була незвичайною людиною, вона «втілювала в собі єдино можливий компроміс з реальністю в його стосунках з жінками, – таких складних і витончених».

Тяжка спадковість, сирітство, непосильна боротьба з перешкодами, що стояли на шляху волелюбного духу й високих устремлінь, зіткнення з життєвими дрібницями, хвороба серця, надзвичайна вразливість, травмована й неврівноважена психіка, а головне – неможливість розв’язання основного життєвого конфлікту вкорочували Едгару віку. Хвороба й передчасна смерть Вірджимії стали для нього страшним ударом, початком глибокої душевної недуги.

Злидні, нещастя не полишають По, але в останні роки свого життя він творить поетичні шедеври: «Дзвони», «Аннабел Лі» (1849). Поезія Е. По – це романтизм у поєднанні з символізмом. Улюблена тема поета – природа, яка приховує найпотаємніші відтінки буття. Звичайно, поет торкається і вічних тем – кохання і смерті.

У По особливе розуміння кохання: почуття завжди платонічне, піднесене, жінка стає символічним образом чогось недосяжного і прекрасного. Згадка про передчасно померлу кохану є у віршах і про кохання, і про смерть. Відчутно звучать ці мотиви в поезіях «Крук», «Аннабел Лі», «Улялюм». Науково-фантастичні новели Едгара По – це дивовижний сплав комічного і трагічного, поєднання високої ерудиції з захопливим сюжетом. Едгар По завоював славу письменника-інтелектуала. Усього він написав 64 оповідання. Найвідоміші з них: «Падіння дому Ашерів» (1839), «Ділова людина» (1840), «Золотий жук» (1843), «Чорний кіт» (1843) та інші. По започаткував новий літературний жанр – детектив («Убивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже»).

Смерть Едгара По досі залишається таємницею. У вересні 1849 року він з великим успіхом читав лекцію про «Поетичний принцип» у Річмонді, відкіля виїхав, маючи півтори тисячі доларів у кишені. Що сталося потім – незрозуміло, але його було знайдено в одній таверні в тяжкому, хворобливому стані, потім перевезено до Балтімора в лікарню, де він невдовзі й помер 7 жовтня 1849 року.

У Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого до ювілею видатного американського прозаїка, поета підготовлено книжкову виставку. В експозиції представлені твори письменника українською, англійською, французькою, чеською мовами .

Для пошуку інших документів цієї тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Грушевського Михайла, 1, 2-й поверх

Термін експонування:

17 січня – 31 січня 2024 р.

Інформацію підготувала зав. відділу

обслуговування користувачів Оксана Круліковська