Понеділок, 26 лютого 2024

Новини і події

«<Лютий 2024 >»
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

Сильна мова – успішна держава

 

Мова – то серце народу:

гине мова, гине і народ,

хто цурається своєї рідної мови,

той у саме серце ранить свій народ.

Іван Огієнко

 

imageМова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями та їхніми духовними надбаннями. Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють із калиною, бо вона така ж красива, як народний, улюблений символ українців, її порівнюють зі співом солов’я, бо лине вона, як його ніжна пісня.

За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською. На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.

Вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання «Енеїди», автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

Сучасна українська мова налічує, згідно словнику Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в даний час. Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово «вороги» «вороженьки».

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів Київської Русі, коли наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році Валуєвський циркуляр переконував, що «малоросійського язика» взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак... А Емський указ 1876 року виніс нашій мові смертний вирок.

19 століття, означене в історії цивілізації як століття революцій, гуманізму, весни людства і народів, виявилося для української мови лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.

Усе 19-20 століття російські правителі проводили цілеспрямовану політику на знищення української мови: заборона навчання рідною мовою у школах, наводнення територій російськомовним населенням, презирливе ставлення до української мови, вважаючи її мовою села, наріччям, зіпсутим польською та російською мовами. Право українців користуватися рідною мовою обстоювали прогресивні письменники, громадські діячі. Саме завдяки їм українці, зазнаючи найжахливіших духовних утрат, зуміли зберегти рідне слово.

Лише 1989 року (і це майже за двохтисячолітнє її існування) українська мова набула статусу державної. Він закріплений у 10 статті Конституцією України, ухваленої 1996 року. Ще в 2001 році, коли наші недруги активно обговорювали питання двомовності, 80 відсотків громадян визнали українську мову рідною, а отже, такою, що має бути державною.

Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Не буде мови – не буде нас як народу! Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Сьогодні слід підтримувати українську мову, пишатися її багатством і милозвучністю. І як же сильно та пророче звучать слова великого Тараса Шевченка: «…І на сторожі коло їх поставлю слово..», бо питання української ідентичності особливо гостро постало з початком війни на Сході України. За даними компанії Duolingo, що випускає програму для вивчення мов, понад 1 мільйон 300 тисяч людей з усього світу вирішили вивчати українську мову після початку повномасштабної війни росії проти України. Цікавість до нашої мови залишається стабільно високою.

На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 596-р «Про схвалення Стратегії популяризації української мови до 2030 року «Сильна мова – успішна держава» у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого організовано постійно діючу книжкову виставку.

Одна українська приказка говорить: «Ласкавими словами і гадюк чарують». Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим. Сьогодні говорити українською мовою – це бути бійцем за націю, за Україну. Мова – це зброя!!!

 

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх

Термін експонування:

01 січня – 31 грудня 2024 р.

 

Інформацію підготувала

зав. відділу обслуговування користувачів Оксана Круліковська

 

image