16 травня 2023 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбулася лекція заступниці генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», к.ф.н., викладачки, поетеси, письменниці, громадської діячки Тетяни Шептицькоїна тему«Биківня – територія пам’яті» до Дня пам’яті жертв політичних репресій.
Лекторка докладно висвітлила трагічну історію періоду радянського тоталітаризму, що надійно приховувалась під грифом «цілком таємно» в архівах спецслужб, як частина Биківнянського лісу з території смерті перетворювалася на територію пам’яті.
Тетяна Леонідівна розповіла, що 20.03.1937 р. Київська міська рада в таємній частині затвердила ухвалу про відвід та відмежування земельної ділянки 4,2 га «для спецпотреб НКВС УРСР» у 19-20 кварталах Биківнянського лісу (зараз площа цієї ділянки становить 5,3 га). Так було забезпечено секретність наслідків виконання наказу НКВС СРСР від 30.07.1937 р. № 00447 «Про операцію щодо репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів», у якому надавались ліміти на виконання смертних вироків. Це по суті стало початком «Великого терору».
Лекторка наголосила про створення сталінським режимом ілюзії, що радянський союз живе в оточенні ворогів. Цілеспрямовано формувався культ страху, тотального неспротиву. Створена в режимі секретності система жорстоких, безглуздих, абсурдних звинувачень забезпечувала роботу так званих «трійок», члени яких здійснювали слідчу, обвинувальну та репресивну функції. Спрощена процедура слідства змушувала людину саму себе обмовляти, підводила до направлення невинних людей до таборів ГУЛАГу або до розстрілу. Плани знищення перевиконувались та перетворювались у «соціалістичне змагання». Ця розгалужена структура «чистельщиків» була гарно фінансово забезпечена, мала партійну підтримку керівництва, була пов’язана круговою порукою. Здійснювалося мародерство щодо майна засуджених та їх родичів. На чотирьох локаціях Києва відбувалося утримання, катування, приниження, знеособлення, знищення людей. Під покровом ночі тіла розстріляних у в’язницях співробітниками органів НКВС звозили у Биківню. Останки не були поховані за звичаями та обрядами рідного народу, над ними не були прочитані молитви, без належної поваги до тіла були скидані у ями та присипані вапном і грунтом.
Так упродовж серпня 1937- вересня 1941 рр. Биківнянський ліс став місцем, де знаходяться останки жертв масових політичних репресій, і є територією з найбільшим похованням серед подібних місць в Україні. Кількість жертв періоду масового терору досі неможливо підрахувати. На думку істориків, від 35 до 100 тисяч мешканців Києва і області, українська еліта, іноземні громадяни назавжди в биківнянській землі. Десятки тисяч людей розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусове психіатричне «лікування». Наслідками цих трагедій були страждання членів родин, тягар несли діти та онуки, що тривало до встановлення незалежності України у 1991 р.
Створення у Биківнянському лісі меморіального комплексу було започатковано у 1994 р. Президентом України. У 2001 р. Кабінет міністрів України ухвалив Постанову № 546 «Про створення Державного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», а у 2006 р. Заповіднику було надано статус Національного. Сьогодні науковці установи проводять кропітку роботу з пошуку імен митців, правників, вчителів, селян, відомих і невідомих постатей з Биківнянського мартирологу, читають багато лекцій, забезпечують екскурсійне супроводження відвідувачів, відповідають на запитання родичів.
Відвідувачі заходу, користувачі та співробітники Бібліотеки, представники Київської міської організації Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса схвально оцінили прочитану на високому рівні змістовну та інформативну лекцію Т.Л. Шептицької.
Партнери заходу – НБУ ім. Ярослава Мудрого та НІМЗ «Биківнянські могили»
Інформацію підготувала головний бібліотекар
відділу обслуговування користувачів Тетяна Скирда,
Бібліотека
