Субота, 13 квітня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До Дня пам’яті героїв Крут

 

imageНа Аскольдовій Могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій Могилі

Український цвіт –

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

 

Павло Тичина

 

29 січня 2023 року виповнюється 105 років із часу бою на станції Крути між військовими підрозділами Української Народної Республіки та російською більшовицькою армією під командуванням Михайла Муравйова. Бій під Крутами був одним із етапів неоголошеної війни радянської влади проти незалежної України у 1917-1920 роках. Саме там 1918 року відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Українські студенти і гімназисти, не маючи військового вишколу, перепинили шлях російсько-більшовицькій орді, що наступала на Київ. Той бій, з позицій військового мистецтва, вони програли. Але своєю молодою кров’ю, пролитою у ньому, смертями засвідчили прагнення жити у вільній Українській державі, готовність захищати її до останнього подиху.

Події 29 січня 1918-го назавжди вкарбувалися в пам’ять поколінь українців. Адже під Крутами творилася історія молодої, як бійці-крутяни, держави. Держави, яка ціною неймовірних зусиль і трагічних втрат заявила про своє право бути вільною від ярма імперії.

Того січневого дня під Крутами перебувало близько 520 студентів, гімназистів та юнаків. У нерівній бій вступили курсанти 1-ї Київської юнкерської школи імені Богдана Хмельницького, старшини й вояки Гайдамацького коша, січові стрільці Помічного студентського куреня, сформованого зі студентів київського Університету Святого Володимира та Українського народного Університету, гімназисти 2-ї української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства, учні інших київських навчальних закладів.

Бій тривав більше 5 годин, українці відбили чотири атаки ворога, під час яких зазнали значних втрат. За свідченням очевидців у студентів та юнкерів закінчилися набої і скінчилися снаряди для гармати. Стримати багатотисячне більшовицьке військо силами кількох сотень юних доль – це більше ніж подвиг. Загони більшовиків почали обходити позиції захисників з лівого флангу – настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід у напрямку Києва.

Відступ був дещо розладнаний. У темряві один студентський взвод – близько 30 осіб, заблукав і вийшов на вогні вже зайнятої військами Муравйова станції Крути. Розлючені втратами – до 300 чоловік – червоноармійці оточили їх і захопили в полон. Лише четвірці юних дивом вдалось врятуватись. Двадцять вісім студентів прийняли мученицьку смерть. Жителям Крут та інших сіл деякий час забороняли ховати юнаків, залишивши їхні спотворені тіла для залякування місцевого населення. Тіла страчених в одній могилі поховав місцевий священик та селяни на кладовищі села Печі на Чернігівщині.

Після бою під Крутами дорога на Київ виявилася вільною, і невдовзі більшовики увійшли до міста. Та господарювали там недовго: вже у березні 1918-го їх вигнали з української столиці, й до міста повернулася Центральна Рада.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.

19 березня 1918 року Центральною Радою було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. За розпорядженням Михайла Грушевського тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва де відбулася громадська жалоба і поховання.

1934 року радянська влада знищувала кладовище на Аскольдовій могилі. Труну з двома крутянами випускниками київського Університету Святого Володимира Володимиром Наумовичем та Володимиром Шульгиним було перепоховано на Лук’янівському цвинтарі. Місцеперебування ж братської могили решти крутян залишається невідомим.

У 1990-х роках Народний Рух України встановив на місці поховання героїв Крут дерев’яний хрест. На початку 2012 року на Аскольдовій могилі було встановлено справжній пам’ятник крутянам: виготовлений із дорогого каменя козацький хрест, у центрі якого висічений тризуб, під яким промовиста і символічна цитата зі святого Євангелія – «Найбільша любов – життя покласти за друзів».

2006 року на залізничній станції Крути на Чернігівщині відкрито Меморіал пам’яті героїв Крут.

Мине понад 70 років і на політичній мапі світу таки постане незалежна Українська держава, за яку боролися ці юнаки. А ще за 22 роки, у 2014-му, «старші брати» – нащадки муравйових – укотре підуть на нас війною. І знову на захист рідної землі стануть молоді українці – правнуки всіх тих, хто боронив рідну землю під Крутами.

Пропонуємо переглянути добірку документів із фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого, які відображають трагічні сторінки історії України початку ХХ століття, розповідають про молодих героїв, що в січні 1918 року полягли біля залізничної станції Крути.

Відеоконтент книжкової виставки «До Дня пам’яті героїв Крут» ви можете переглянути за посиланням https://youtu.be/xwkKvBEbX28.

 

 

Інформацію підготувала

завідувач відділу обслуговування користувачів

Оксана Круліковська