Aбонемент

До 110-річчя від дня народження Г. А. Нудьги (1913–1994),

українського літературознавця, фольклориста

Григорій Антонович Нудьга народився 21 січня 1913 р. у с. Артюхівці Роменського району Сумської області.

 Початкову освіту здобув у рідному селі, далі навчався у семирічній трудовій школі. Після закінчення у 1931 р. Гадяцького педагогічного технікуму працював учителем. Восени 1933 р. вступив на філологічний факультет Харківського університету, згодом перейшов до Київського, який закінчив у 1938 р. Водночас від 1936 р. працював в Інституті фольклору АН УРСР, брав участь у фольклорних експедиціях, записував та вивчав українські народні традиції. У 1937 р. за доносом був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі й звільнений з посади.

Деякий час працював у Полтаві викладачем Педагогічного інституту, звідки 1941 р. пішов на фронт. Під Харковом потрапив в оточення, опинився у німецькому таборі для військовополонених. Вирвавшись з табору, поневірявся на окупованій території. 1944 р. знову призваний до Червоної армії, але незабаром був відкликаний на наукову роботу у Львівське відділення Інституту літератури АН України, де його знали як дослідника фольклорно-літературних взаємозв'язків.

У травні 1945 р., напередодні захисту кандидатської дисертації, був заарештований за «антирадянську агітацію» і засуджений до десяти років позбавлення волі. 1951 р. достроково звільнений; впродовж кількох років працював не за фахом (обліковцем на швейній фабриці). Від 1955 р. – завідувач відділу критики у журналі «Жовтень» (нині «Дзвін»).

З 1956 р. – кандидат філологічних наук. Від 1957 р. – молодший  науковий співробітник Ін-ту суспільних наук АН УРСР (нині Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України).

Офіційно був реабілітований у зв’язку з відсутністю складу злочину в 1967 р., однак залишався у «чорному списку» КДБ. Незважаючи на великий творчий доробок і поважний авторитет у науковому світі, Г. Нудьзі так і не вдалося піднятися з посади молодшого наукового співробітника. У 1973 році його відправили на пенсію. Проте він продовжував багато працювати, підтримував контакти з багатьма академіями світу, що давало йому можливість обмінюватися науковими ідеями та публікаціями, одержувати матеріали з різних галузей літературознавства з закордонних джерел.

Помер Григорій Нудьга 14 березня 1994 р. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Українську літературу Г. А. Нудьга розглядав у контексті світової культури, під таким кутом зору підходив до вивчення творчості С. Климовського, Г. Сковороди, І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Мирного, І. Франка та ін. українських класиків.

Поважне місце у творах Г. Нудьги займають дослідження місця і ролі української пісні у світовій культурі. Він вважав, що пісня й дума як найпоширеніший та найбагатший жанр українського фольклору є свідченням інтеграції українського пісенного мелосу до світової етномузикологічної культурної скарбниці в процесі діалогу культур.

Окрема тема його наукових зацікавлень – виявлення джерел зв'язків української науки й культури з культурою інших народів.

Результати дослідницької роботи відображені в більше ніж десяти укладених ним антологічних видань зі вступними статтями, бібліографією і коментарями.

Серед творчого доробку Григорія Нудьги фундаментальні збірники «Пісні та романси українських поетів» (1956–1960), «Українська сатира і гумор» (1969), «Думи» (1969), «Чумацькі пісні» (1969); монографії «Пародія в українській літературі» (1961), «Українська балада» (1970). Наукові праці в галузі культури й освіти – розвідки про навчання українських студентів в університетах Європи XIV–XVII ст., про існування письма на Русі ще до прийняття кириличної абетки, про перший культурно-етнографічний опис України у книзі польського письменника Я. Ласіцького. Його перу належать збірка статей «Слово і пісня» (1985), книжки «Українська пісня в світі» (1989), «Не бійся смерті» (1990), «На літературних шляхах» (1990), «Республіка козаків» (1991) та ін.

Більшість його праць не побачила світ за життя автора. Після його смерті у Львівській організації Спілки письменників України було створено Фонд імені Григорія Нудьги. За сприянням фонду у 1997 р. було надруковано працю, яку він вважав справою свого життя – монографію  у двох томах «Українська дума і пісня в світі». У 2002 р. видано «Козак, філософ, поет», а у 2006 р. – «У колі світової культури».

До 110-річчя від дня народження Г. А. Нудьги (1913–1994), українського літературознавця, фольклориста в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, яка знайомить з творчим доробком митця.

На виставці представлено документи з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Набережно-Хрещатицька, 1; 3-й поверх.

Термін експонування: 21 січня – 12 лютого 2023 р.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Тетяна Кириленко