22 грудня 2022 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбулася творча зустріч з майстринею вишивки Лідією Гончарук «Вишивана картографія».
Майстриня вишивки Лідія Гончарук завдяки особливому таланту та наполегливості у техніці машинної та ручної вишивки понад 30 років «на око» створює справжні вишиті шедеври, серед яких – авторські пейзажі з видами Києва. Особливу увагу привертає створене кропіткою працею найбільше серед її робіт вишите зображення (1,5 м х 1 м) карти Києва Х-ХІІІ століть із рельєфом древнього міста, де зазначено 86 об’єктів (церков і споруд), а також – великих і малих річок… За основу майстринею було взято графічну карту-реконструкцію, виконану архітекторами В. Розенбергом та О. Кутовим (видання 1980 р.), що певним чином моделює образ стародавнього Києва та дає можливість уявити тодішню забудову міста з великою кількістю населення, де було споруджено майже 400 храмів, 8 торжищ… Географічне розташування, рельєф вплинули й на політичне становище міста. Одним зі шляхів «із варяг у греки» пролягав Дніпром, що історично нерозривно пов’язано зі всією історією Києва.
Зображені на вишитій карті великі і малі річки та струмки немов би ожили під час надзвичайно цікавої розповіді києвознавця Сергія Зялика про те, як велична ріка Дніпро та інші водні ресурси позначили контури міської забудови ще з прадавніх часів, завдали напрямків при прокладанні вулиць, шляхів, залізниць, створенні парків і промислових зон, а Либідь, Почайна, Глибочиця, Клов та інші річки, а також Хрещатий струмок на Подолі лягли в основу головних топонімів Києва. Проте природні процеси змінювали рельєф, нашарування впливали як на розбудову міста, так і на життя водних артерій. Зараз про їхнє існування достеменно знають лише археологи та діггери – дослідники підземель. Про долю великих і малих річок Києва в теперішні часи, підземну дренажно-штольневу систему присутні також дізнались від С. Зялика, який досліджує системи не тільки річок, а й, навіть, струмків. А ще пан Сергій поділився особистими враженнями та емоціями, які відчув, занурюючись у таємничі та небезпечні місцезнаходження вже маловідомих або призабутих сьогодні київських річок.
Надзвичайно цікава «мандрівка» водними шляхами стародавнього міста стала захоплюючою настільки, що присутні забажали взяти участь в екскурсії цими місцями та знов зустрітися і переглянути відео про почуте, яке не вдалося продемонструвати через відсутність світла.
Тож занурюючись глибше у багатовікову та невичерпну історію столиці України, ми знов і знов переконуємося, що період існування міста у Х-ХІІІ ст. «був часом слави і могутності Києва. Він тоді панував на всьому просторі Східної Європи, задавав тон усім іншим містам Русі. Коли Москва і Петербург не існували, Київ мав уже величезну історію і велике населення, багато будівель, від яких не лишилося сліду… Київ уявлявся містом панування церковно-релігійної культури. І саме вона залишила на його землі свої непроминальні сліди. У вигляді церков і монастирів, які вели свій початок від Х-ХІІІ ст…. Бачення Києва як християнського, сакрального простору величезної території, населеної східними слов’янами, накладало підсвідомий відбиток і на істориків. Вони, створюючи історію Києва, писали її як історію київських святинь… підкреслювали духовну складову – «Київ – другий Єрусалим» (доктор історичних наук І. Б. Гирич, «Український Київ»: ВД «Пенмен», 2017).
Інформацію підготувала головний бібліотекар
відділу обслуговування користувачів Тетяна Скирда,
Бібліотека
