Aбонемент

До 300-річчя від дня народження Г.С. Сковороди (1722-1794), українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета

Григорій Савич Сковорода – найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII століття. Він увійшов до списку 100 найбільших філософів світу, поряд із Сократом і Епікуром, Конфуцієм і Лао-Цзи, Коперником і Джордано Бруно, Дені Дідро та Людвігом Фейєрбахом, чия спадщина вивчається на філософських факультетах всіх без винятку вищих навчальних закладів світу. Його називають проповідником філософії любові і свободи. Розроблена філософом концепція життєвої мудрості вражає навіть людей в 21 столітті, яких здивувати чим-небудь нелегко.

Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, Сковорода у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині, в сім’ї малоземельного селянина-козака Сави і його дружини Пелагеї. Початкову освіту здобув у сільській дяківській школі. Вже там виявилася його жадоба до науки й знання, любов до співу й музики.

У 12 років Григорій вступив до Києво-Могилянської академії – одного з найкращих тоді навчальних закладів Східної Європи, де освоїв кілька іноземних мов, у тому числі німецьку, латинську, грецьку.

За чудовий голос і музичні здібності обдарований юнак був прийнятий до придворної капели в Петербурзі, та через два роки відпросився назад до академії, щоб через рік (1745) залишити її та вирушити разом з Токайською комісією генерала Федора Вишневського до Західної Європи. Він відвідав Словаччину, Угорщину, Австрію, Німеччину. Під час перебування за кордоном Григорій Сковорода навчався у кількох університетах.

Повернувшись 1750 року до України, розпочав свою педагогічну діяльність. У 1751 році деякий час викладав поетику в Переяславському колегіумі. У своєму курсі лекцій Сковорода пропагував думки, які суперечили офіційно-догматичному погляду на поезію, тому його було виключено зі складу викладачів колегіуму за «гординю й вільнодумство».

У 1753 році митрополит Тимофій Щербацький рекомендував його, як кращого студента Києво-Могилянської академії, домашнім вчителем поміщику Степанові Томарі для його сина Василя в село Ковраї на Переяславщині. Це були чи не найкращі роки у житті філософа. Перебуваючи серед простого народу, він глибоко проник у його думи й сподівання. Тут почалася його літературна творчість. 1 липня 1953 року Григорій опублікував свій перший датований вірш, присвячений вступу на єпископську кафедру (в Переяславі).

Не бажаючи терпіти образи в родині Томари, через рік Сковорода залишив це місце і здійснив подорож до Москви. Майже рік він провів у Троїце-Сергієвій лаврі, поповнюючи свої знання в її бібліотеці. Після повернення на Україну знову посідає місце домашнього вчителя у маєтку С. Томари. На цей раз він перебував у Ковраях до 1758 року. Саме тут він написав більшу частину віршів, які згодом були включені до збірника «Сад божественних пісень». Подальше життя письменника пов’язане з Слобожанщиною.

Протягом кількох років Сковорода обіймає посаду викладача в Харківському колегіумі, де 1759-1760 навчальному році викладав поетику, а потім – курс синтаксими та грецької мови.

До харківського періоду життя Григорія Сковороди належать його знамениті «Байки харківські» і вступні лекції-проповіді до курсу етики.

У Харкові він привернув до себе увагу не тільки вченістю, але і простотою, веденням скромного способу життя: одягався пристойно, але просто, споживав звичайну їжу, спав не більше чотирьох годин на добу, проте залишався завжди бадьорим, активним, виявляв милість до бідних.

У перервах між роботою, Григорій намагався бути на самоті, оселявся в різних віддалених і тихих місцях, де займався письменством.

Через вільнодумство і розбіжність у переконаннях з наставниками колегіуму та через низки наклепів і доносів Сковорода був змушений залишити улюблену педагогічну роботу. У 1768 році його запросили викладати курс етики у Додаткових класах при Харківському колегіумі. Але оскільки просвітительська концепція моралі суперечила офіційно-церковним догмам, його звільнили з посади. Це було останнє офіційне місце роботи вченого-філософа і педагога.

Відтоді він остаточно пов’язав свою діяльність з життям народу, перетворившись на мандрівного учителя, філософа й народного співця – автора багатьох пісень. Сковорода вчить грамоті селянських і козацьких дітей, виступає за піднесення морального рівня суспільства, поширюючи свої погляди серед народу.

Останні 25 років свого життя він мандрує Україною та Південною Росією, без постійного місця проживання та роботи. Саме в цей час відбувається розквіт його творчості: він завершив збірку «Сад божественних пісень», написав основні філософські трактати, діалоги та притчі.

Помер письменник 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка Харківської губернії, після довгої та важкої хвороби. Пізніше був виконаний заповіт просвітителя – на його надгробній плиті з’явився напис «Світ ловив мене, та не впіймав». Зараз могила українського філософа знаходиться в селі Сковородинівка Золочівського району Харківської області, де у 1972 році відкрито Національний літературно-меморіальний музей імені Сковороди.

Філософські погляди Григорія Сковороди присвячені головним чином етиці. Він не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі.

Головною метою філософії Сковорода називав пошук щастя, гармонії, життєвого балансу. Григорій Савич є першим і єдиним у світі мандрівним філософом, який поєднував життя з вченням, постійним удосконаленням самого себе. Усім своїм життям він довів, що щастя людини не залежить від місця і часу, плоті або крові, не міститься в високій посаді, владі або багатстві.

Свої книги він писав сумішшю церковнослов’янської, української та російської мов, байки – російською книжною мовою, пісні – українською.

Все своє життя Григорій Савич був переконаний, що боже царство знаходиться всередині кожної людини. Як філософ, завжди базувався на знаннях Біблії.

За життя книги філософа не видавалися. Мудрість мислителя збереглася для нащадків у вигляді декількох рукописів, які переписувалися друзями Сковороди. У 1894 році, до 100-річчя з часу смерті письменника, у Харкові вийшло перше наукове видання творів Григорія Сковороди – «Сочинения, собранные и редактированные проф. Д.И. Багалеем», до якого ввійшли поетичні і прозові твори автора.

У 1805 році в Харкові засновано університет – перший вищий навчальний заклад нового часу в Україні, другий за престижністю після Києво-Могилянської академії. Кошти, необхідні для початку роботи навчального закладу, зібрали поміщики регіону після ініціативи Василя Каразіна. Вони зібрали 618 000 рублів, суму на той час просто фантастично велику. Потім виявилося, що більшість поміщиків-меценатів були учнями Сковороди.

Іменем філософа по Україні названо не тільки величезну кількість вулиць, а й цілі населені пункти. Пам’ятники Сковороді стоять у Києві, Лохвиці, Переяслав-Хмельницькому, Харкові, Чорнухах. Меморіальний музей відкрито в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» у місті Переяслав-Хмельницький. У Чорнухах створено історико-культурний заповідник «Батьківщина Григорія Сковороди», де функціонує Літературно-меморіальний музей.

У червні 1996 року Національний банк України випустив срібну ювілейну монету номіналом в мільйон карбованців, присвячену Григорію Сковороді. 15 вересня 2006 року – випущена банкнота номіналом 500 гривень. На аверсі розміщено портрет письменника, в дизайні платіжного засобу використано 2 малюнка його авторства.

Пропонуємо переглянути добірку документів із фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого, яка знайомить читачів з творчим доробком митця, цікавими фактами його життя та творчості.

Відеоконтент книжкової виставки «До 300-річчя від дня народження Г.С. Сковороди (1722-1794), українського просвітителя-гуманіста, філософа» ви можете переглянути за посиланням https://youtu.be/Bp1ehgbvm1s

Для пошуку інших документів, радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними каталогами.

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Оксана Круліковська.