Показ художньо-документального фільму «Норильське повстання» (2019)
4 серпня 2021 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбувся показ фільму «Норильське повстання» режисера Ігоря Висневського за сценарієм Олени Моренцової-Шулик.
Повстання політичних в’язнів Норильського концтабору було найпершим і наймасовішим повстанням в історії ГУЛАГу після смерті Сталіна. Воно тривало 61 день – з 26 травня по 4 серпня 1953 року. Доведені до відчаю нелюдськими умовами життя, виснажливою працею, садистськими знущаннями та смертельними розправами, в’язні повстали і не тільки зажадали пом’якшення табірного режиму, а й висунули політичні вимоги щодо демократизації радянського режиму загалом. У ньому брали участь понад 16 тисяч осіб.
Ув’язнені відмовилися виходити на роботу, не пускали в табір адміністрацію і вимагали приїзду Московської комісії. Повстання було беззбройним, а всі вимоги про перегляд справ і ослаблення режиму ґрунтувалися виключно на радянських законах і цитатах з виступів кремлівської верхівки.
Історико-біографічна художньо-документальна стрічка «Норильське повстання» розповідає про вихідця із Західної України Євгена Грицяка, який став одним із керівників повстання 1953 року в Норильських таборах. Усе його життя було викликом тогочасній Системі, тим випадком, коли залишитися живим було неможливо. Він – українець, юний ОУНівець, воїн, політичний в’язень, постійна жертва політики КДБ, український йог. Очолити повстання полонених сталінського концтабору означало «останній етап».
Євген Грицяк відсидів у таборах ГУЛАГу 12 років. Постійно й активно протистояв сваволі табірної і в’язничної адміністрації, за що мав 42 дисциплінарні покарання і за три з них – по 1 року закритої тюрми.
Колишній в’язень Данило Шумук згадував: «Те, що для інших було неможливим, то для Євгена було можливим. Він міг піднятися з попелу і знову стати сповненою гідності людиною».
Фільм зняла компанія-виробник «Три-я-да Продакшн» за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Роль Євгена Грицяка виконали актори Макар Тихомиров (події повстання 1953 р.) та Анатолій Тихомиров (інтерв’ю американському журналісту у Москві, 1977 р.).
Інформацію підготувала
головний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності