Aбонемент

Книжкова виставка

До 900-річчя з часу завершення спорудження (1108–1113)

Михайлівського Золотоверхого собору в м. Києві

(відбудовано у кінці 90-х років XX ст.)

«Осередок духовності і культури»

Начало формы

Конец формы

Київський Михайлівський Золотоверхий собор був збудований князем Святополком у 1113 році на честь перемоги над половцями. Він був єдиним у Києві храмом, що мав золоту баню і через це одержав назву «Золотоверхого». Собор вважався однією з найкращих монументальних споруд древнього Києва. Це був хрестово-купольний шестистовпний храм із трьома нефами. Стіни собору прикрашали мозаїки та фрески, частина з яких збереглися до нашого часу. 

У ХІІ столітті монастир був місцем поховання князів. Найбільшою його святинею стали мощі святої великомучениці Варвари, привезені до Києва дружиною князя Святополка. 

Історія Михайлівського Золотоверхого монастиря тісно пов’язана з багатьма видатними іменами: у 1628 році його навідував відомий церковний діяч Мелетій Смотрицький, протягом десяти років (до 1643-го) монастир безпосередньо підпорядковувався митрополитові Петру Могилі. У 1701 році гетьман Іван Мазепа своїм коштом виготовив срібну раку для мощів святої Варвари вагою понад 32 кілограми.

Розбудовувався Михайлівський Золотоверхий монастир у стилі українського бароко: в 1713 році була збудована трапезна церква, у 1716–1720 роках – кам’яна дзвіниця.

До початку ХХ ст. монастирський комплекс був багатим і ошатним: собор перетворився на семикупольну споруду, всі бані якого було вкрито червонним золотом. У монастирі завжди було багато віруючих, проходили величні богослужіння. Після Печерської лаври це було друге місце у Києві за чисельністю відвідування паломників.

Початок ХХ ст. став для монастиря трагічним. У 1919 році церковні цінності, золоті та срібні речі, діаманти, щедро даровані монастирю протягом віків, були конфісковані та пограбовані більшовицькими ревізійними комісіями. Поступово ченців було виселено, а житлові приміщення монастиря стали гуртожитками та використовувались під склади. 1922 року Михайлівський монастир було ліквідовано.

У 1934–1936 роках Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіниця та частина інших споруд монастиря були знесені. Фрески та мозаїки були перевезені до музеїв Москви, Ленінграду, Новгорода та інших міст СРСР. Мозаїчну композицію «Євхаристія» було перенесено до Софійського собору. Багато смальтового розпису потрапило до Лаврського заповідника. У роки Другої світової війни деякі фрески були вивезені до Німеччини, звідки потім потрапили до Ермітажу.

Із здобуттям незалежності України почалося відродження віковічних святинь. Бажання та ідея відновлення монастиря належали двом видатним постатям української культури: Олесю Гончару, який ще у 1991 р. почав активно привертати увагу громадськості до цієї проблеми і заснував відповідний фонд, та першому патріарху української церкви св. Мстиславові. З 1992 року на території монастиря почались археологічні розкопки, архітектори розпочали дослідження матеріалів щодо зруйнованого храму.

У грудні 1995 року Указом Президента України Л. Д. Кучми відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря було визнано загальнодержавним пріоритетом. За два неповних роки з руїн постала спочатку дзвіниця Михайлівського монастиря, а потім і його собор – Золотоверхий. Проект відбудови Михайлівського Золотоверхого собору очолював архітектор Юрій Лосицький. Сотні реставраторів та мистецтвознавців працювали над відтворенням пам’ятки. Збережені мозаїки та фрески, зразки давньоруського мистецтва, залишки фундаментів та чудом уціліла трапезна палата стали для нас справжніми раритетами, які нагадують про попередню багатовікову історію Свято-Михайлівського Золотоверхого.

На початку 2001 року чотири фрагменти фресок XII століття були повернуті Ермітажем Михайлівському Золотоверхому собору. У 2004 році було здійснено передачу Ермітажем останніх семи фресок київського Михайлівського Золотоверхого собору, що опинилися в Росії.

Національна парламентська бібліотека України з нагоди 900-річчя з часу завершення спорудження (1108–1113) Михайлівського Золотоверхого собору в м. Києві організувала книжково-ілюстративну виставку «Осередок духовності і культури». В експозиції представлені видання різних років, що знайомлять відвідувачів із сьогоденням та історією Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Матеріали конференцій, монографії та публікації розкривають духовні, архітектурні та культурно-мистецькі цінності собору, відображають вплив відтвореної архітектурної пам’ятки на духовне відродження. Альбоми та окремі ілюстративні матеріали яскраво доповнюють зміст книжкової виставки. На виставці представлено документи із фондів НПБУ. Для пошуку інших видань за темою радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 1; 4-й поверх.

Термін експонування: 14 листопада – 16 грудня 2013 р.

Інформація підготовлена відділом СКД