Aбонемент

До 115-річчя від дня народження Д. В. Нитченка (1905 – 1999),

українського письменника, літературознавця, громадського діяча

Народився Дмитро Васильович Нитченко 21 лютого 1905 р. у заможній селянській родині в м. Зіньків на Полтавщині. Закінчив Зінківську індустріально-технічну школу, продовжив навчання в Краснодарі на робітничому факультеті (1928). Працював слюсарем, фрезерувальником, помічником машиніста. Друкуватися почав з 1922 р.

Переїхавши до Харкова, закінчив Харківський педагогічний інститут і технікум іноземних мов. Викладав українську мову та літературу в середній школі, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, в інститутах. Долучився до літературного життя тодішньої столиці України, познайомився з відомими письменниками: Миколою Хвильовим, Степаном Васильченком, Борисом Антоненком-Давидовичем, Іваном Багряним та іншими. Від 1929 р. працював у Державному видавництві України, а згодом (до 1934) – у видавництві «Література і мистецтво». Був членом письменницьких організацій «Гарт» і «Пролітфронт».

З початком Другої світової війни Дмитро Нитченко був мобілізований в армію. Пройшов полон і табір переміщених осіб у Німеччині. Викладав українську мову в таборових школах, писав до «Українських вістей», згодом був у цій газеті літературним працівником.

1949 р. Дмитро Нитченко разом з родиною виїхав до Австралії, оселився в Мельбурні. Організовував українські недільні школи, викладав українську мову в школах та на курсах. Від 1951 р. очолював Шкільну раду штату Вікторія, а у 1953–1963 рр. – Українську Центральну Шкільну Раду в Австралії. Друкував свої твори в газетах «Наш вік» (Канада), «Українські вісті» (Німеччина), журналі «Нові дні» (США). Організував приватне видавництво «Ластівка».

Дмитро Нитченко заснував і очолював Літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка, як член об'єднання українських письменників «Слово» – керував австралійською філією цієї організації. Від 1954 р. видавав альманах «Новий обрій», де публікував власні спогади і літературознавчі дослідження. Його праці були відзначені нагородами діаспори – Союзу Українських Організацій Австралії, видавництва «Євшан-зілля» (Торонто, Канада) та ін. У 1990-х рр. вшанований в Україні преміями імені Григорія Сковороди та Лесі Українки. 1991 р. був прийнятий до Спілки письменників України.

Творчий доробок письменника – понад 30 книжок, за його редакцією вийшло друком близько 40 найменувань книг, з них десять – з його передмовами. Свої оповідання, вірші, нариси про подорожі Дмитро Нитченко також писав і публікував під псевдонімом – Дмитро Чуб, а під іншим псевдонімом – Остап Зірчастий він друкував свої гуморески. Досить відомими стали його книжки «Елементи теорії літератури і стилістики», «Слідами Миклухо-Маклая», «Живий Шевченко», збірка оповідань «Стежками пригод», «Український правописний словник» та ін. Він автор книг «У дзеркалі життя й літератури» та «Люди великого серця»‚ в яких розповів про творчість Григорія Сковороди, Степана Руданського, Лесі Українки, Степана Васильченка, Гната Хоткевича, Бориса Антоненка-Давидовича, Івана Багряного та багато інших.

Помер Дмитро Васильович Нитченко 27 травня 1999 р. у Мельбурні. Лігою українських меценатів та його сім'єю тоді ж заснована премія імені Дмитра Нитченка, що присуджується щорічно за пропаганду українського друкованого слова.

До 115-річчя від дня народження Д. В. Нитченка (1905 – 1999), українського письменника, літературознавця, громадського діяча в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить видання та статті з періодичних видань про творчий і життєвий шлях письменника.

На виставці представлені документи і публікації із фондів бібліотеки. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 21 лютого – 12 березня 2020 р.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Кириленко Т. І.