Aбонемент

До 170-річчя Олени Пчілки (1849 – 1930), українського прозаїка,

поета, фольклориста, етнографа

 Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач; у дівоцтві – Драгоманова) народилася 29 липня 1849 року в містечку м. Гадяч на Полтавщині в родині поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. В 1866 р. закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць», де здобула ґрунтовні знання з літератури, оволоділа німецькою і французькою мовами, музикувала. Під час навчання жила у брата Михайла,  під  значним  впливом  якого  і  сформувався світогляд О. Пчілки. Він залучив її до київської «Громади» (культурно-освітньої організації ліберальної української інтелігенції). Тут вона знайомиться з композитором Миколою Лисенком, письменником Михайлом Старицьким, вченими, етнографами і фольклористами Павлом Житецьким, Олександром та Софією Русовими. До «Громади» входив також Петро Косач – тоді студент права Київського університету, з яким Олена Пчілка і познайомилася. 1868 р. одружившись із П. Косачем виїхала до Новограда-Волинського, де служив її чоловік. Тривале перебування на Волині дало їй змогу зібрати чудовий етнографічний матеріал. 1876 р. вона видає альбом «Український народний орнамент», який високо оцінили в Україні та поза її межами. Альбом витримав п’ять видань.

Два сини й чотири дочки виростила сім’я Косачів, серед яких була майбутня українська письменниця Леся Українка. Незадоволене існуючою системою педагогіки та шкільної освіти, насамперед відірваністю її від національного та народного коріння, подружжя Косачів виховувало і навчало своїх дітей  самотужки. Ольга Петрівна багато зробила для розвитку їхніх здібностей, дала їм різнобічні знання: прищеплювала любов до народної творчості, вчила їх розумітись на фольклорі та етнографії, формувала змалку їх естетичні смаки.

1880–1890 рр. були часом розквіту літературної творчості Олени Пчілки. Вона працює над перекладами і виданням творів М. В. Гоголя, пробує сили в драматургії: перша друкована п'єса-жарт на одну дію «Сужена – не огужена!». 1882 р. в Києві виходить книжечка поетичних перекладів «Українським дітям». Разом з М. Старицьким готує і видає альманах «Рада», в якому 1883 р. було опубліковано її поему «Козачка Олена». 1886 р. в Києві виходить її збірка поезій «Думки-Мережанки». З початку 1880-х років регулярно друкується в журналі «Зоря». Видає альманах жінок-письменниць «Перший вінок», підготовлений разом з Н. Кобринською, за активної підтримки Івана Франка. Завдяки Олені Пчілці побачили світ «Співомовки» Степана Руданського.

Наприкінці 1890-х рр. родина Косачів переїхала до Києва. О. Пчілка завідувала літературним відділом Київського літературно-артистичного товариства, була редактором і видавцем журналу «Рідний край» із додатком «Молода Україна» (1908–1914).

Початок нового століття приніс Олені Пчілці тяжкі особисті втрати – смерть сина Михайла (1903), чоловіка (1909), доньки Лесі (1913). Пчілка переїхала до Гадяча, куди перевела редакцію «Рідного краю». 1920 р. за «контрреволюційні» виступи була заарештована в Гадячі. Після звільнення виїхала до Могилева-Подільського, де перебувала до 1921 р., а відтоді жила в Києві. З 1921 р. працювала членом Комісії етнографії та історії громадських течій ВУАН. Як видатного знавця в цій галузі 1927 р. її обрали членом-кореспондентом ВУАН. Автор праць «Українські колядки», «Українські народні легенди останнього часу», «Українська гумористика», «Українські узори», «Українське селянське малювання на стінах» та ін.

До кращих творів Пчілки належать: «Товаришки» (1887), «Світло добра і любові» (1888), «Соловйовий спів» (1889), «За правдою» (1889), «Артишоки» (1907), «Півтора оселедця» (1908) та ін.

Багато писала і для дітей. Крім численних поезій, казок, оповідань, їй належать також п'єси: «Весняний ранок Тарасовий» (1914), «Казка Зеленого гаю», «Щасливий день Тарасика Кравченка» (1920), «Киселик», «Скарб», «Мир миром» (1921), «Кобзареві діти» та ін. Деякі з них були поставлені на сцені організованого нею дитячого аматорського театру.

Значне місце в літературному доробку Олени Пчілки посідають переклади. Вона є автор перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, Й. В. Гете, Г. К. Андерсена, В. Гюго, а також публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: «М. П. Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926), «Автобіографія» (1930).

4 жовтня 1930 року Олена Пчілка померла. Поховано її у Києві на Байковому кладовищі.

1991 року видавництвом «Веселка» засновано літературно-мистецьку премію імені Олени Пчілки за кращі художні твори для дітей.

До 170-річчя Олени Пчілки (1849 – 1930), українського прозаїка, поета, фольклориста, етнографа в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить видання та статті з періодичних видань про творчий і життєвий шлях письменниці.

На виставці представлені документи і публікації з фондів бібліотек. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 29 липня – 20 серпня 2019 р.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Кириленко Т. І.