Aбонемент

До 90-річчя від дня народження  Є. О. Сверстюка (1928–2014), українського поета, перекладача, літературознавця, громадського діяча

Сверстюк Євген Олександрович народився 13 грудня 1928 року. Український письменник, філософ, правозахисник. Один із найяскравіших і найпринциповіших шістдесятників, котрий казав: «коли не видно ясних доріг і сонячних плаїв, безсумнівною дорогою є найважча – дорога шляхетна».

На початку 60-х Євген Сверстюк став організатором напівлегальних українських вечорів і зборів, автором полум’яних противладних есе, учасником акцій протесту щодо репресій української інтелігенції.

А 14 січня 1972-го правозахисника заарештували і засудили за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда» на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Більшість заарештованих було засуджено восени того ж року, а слідство у справі Сверстюка затягнулося більше як на рік, хоча справа була чисто «літературною». Свої твори автор підписував власним прізвищем і тому нічого було розслідувати.

Звільнений у жовтні 1983. У Києві мав таку ж столярну роботу, якої позбувся в 1988 у зв'язку з поїздкою в Американське посольство на зустріч дисидентів. З 1989 – президент Української асоціації незалежної творчої інтеліґенції, яка присуджує щорічні премії ім. В. Стуса.

З початку 90-х колишній дисидент виступає за дерадянізацію України. Стає головним редактором православної газети «Наша віра», президентом Українського ПЕН-клубу. Досліджує творчість Шевченка і Гоголя, вивчає ідею боротьби за національну волю від часів Котляревського до сьогодення.

Численні статті й публічні виступи Євгена Сверстюка перед інтеліґенцією, студентами, школярами, по радіо й телебаченню впливають на подолання інерції страху в суспільстві, на відродження національних духовних цінностей. Перебуваючи поза політичними організаціями, він, проте, впливає на формування ідеології національно-патріотичного руху в цілому й особливо на духовне відродження України.

У 1993 році Євген Сверстюк захистив у Вільному Українському університеті (Мюнхен) докторську дисертацію з філософії на тему «Українська література і християнська традиція».

Найвідоміші книги поета – «Собор у риштованні» (1970), «Блудні сини України» (1993), «Шевченко і час» (1996), «На святі надій» (1999). Він є також автором численних есе і статей з літературознавства, психології і релігієзнавства, віршів і перекладів з німецької, англійської, російської.

Лауреат Державної премії імені  Тараса Шевченка (1995). Дійсний член Української Вільної Академії Наук (США, 1996).

Мислитель і правозахисник помер 1 грудня 2014 року, рівно 23 роки після того, як відбувся Всеукраїнський референдум, де  90,32% громадян висловилася за незалежність України – головну мету життя Євгена Сверстюка, на яку він поклав усього себе.

До 90-річчя від дня народження Є. О. Сверстюка (1928–2014), українського поета, перекладача, літературознавця, громадського діяча в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить найвідоміші твори автора, а також літературу про життя і творчість поета.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 13 – 26 грудня 2018 р.

Інформацію підготувала провідний бібліотекар відділу  

соціокультурної діяльності  

Гриценко Ю. А.