Засідання клубу прихильників книги «Субота у Бегемота»
Зустріч з києвознавцем Владиславою Осьмак
24 листопада 2018 року клуб прихильників книги «Субота у Бегемота» запросив на зустріч відомого києвознавця, керівницю Культурно-мистецького центру НаУКМА Владиславу Осьмак з темою «Образ Києва в художній літературі».
Лекцію було присвячено огляду основних мотивів та тенденцій "київського тексту", насамперед, художніх творів – від формування образу "вічного міста" в українській літературі 17-18 століть (полемічні література, Феофан Прокопович) до творів сучасних українських письменників, які формують образ іншого – постапокаліптичного – Києва.
У виступі йшлося про те, що «Канон "київського тексту "ґрунтується, зокрема, на відображенні й інтерпретації природного ландшафту (гори, ріка) у просторі уявному – просторі символічного, сакрального. Вертикалі храмів і дзвіниць стають візуальним і смисловим продовженням вертикалей київських гір. Відчуття польоту від споглядання київських краєвидів перегукується з глибоким душевним переживанням відчуття вічності, святості, непорушності цього міста. Шевченко, Лєсков, Нечуй-Левицький, Паустовський, Булгаков, Зеров та ще багато-багато авторів закарбували цю особливість київського простору у своїх творах.
Літературна традиція 18-19-го, та й більшої частини 20-го століття відтворює (попри всі драматичні зміни, що їх переживало місто) образ Києва як міста святого, незмінного у своїй суті. Натомість у сучасній українській літературі є чимало прикладів, які дають можливість говорити про новий напрямок: "споконвічний" Київ переживає катастрофи і катаклізми (місцеві, але від того не менш руйнівні, або глобальні, внаслідок світових воєн). Спустошеним, знелюдненим, почорнілим від пожеж постає Київ у трилогії Юрія Щербака ("Час смертохристів", "Час великої гри", «Час тирана"), у іронічній антиутопії Олександра Ірванця "Очамимря" й у повісті Ївги Веснич "Душа", де колись святе місто за гріхи свої буквально провалюється під землю. Звісно, антиутопією чи постапокаліптичними картинами нинішній образ Києва в літературі не вичерпується – творяться тексти, у яких продовжує жити ідея вічності, святості, а також – твори, у яких домінує ностальгія за минулим, "втраченим" містом, насправді – за часами молодості авторів. Але і в тих, і в інших текстах місто ніколи не гине, не зникає назавжди, безслідно. Можливо, саме в цьому головний урок і головне натхнення для нас, нинішніх мешканок і мешканців Києва: його життєва сила більша за будь-які труднощі і загрози. Відтак, це місто завжди має майбутнє – у ньому живе надія».
Владислава Осьмак виголосила тему, як кажуть, на одному диханні. Залюблена у своє рідне місто, добре орієнтуючись у київському історичному та літературному середовищі, лекторка захопила увагу слухачів. Запитання і відповіді, гучні оплески, слова щирої подяки – так закінчилася ця зустріч, але не робота клуба.
У другій частині засідання було презентовано «Київський альманах бібліофіла» 2018 (ВД «Особистості»). Редактор-упорядник Юрій Воронцов повідомив, що у випуску розповідається про книги та книжників минулого і сучасності, про книгозбірні і бібліотеки, про бібліофілів і людей, які присвятили своє життя служінню книзі, про пошуки і знахідки у книжковому світі, про справи минулі і сьогодення сучасних книголюбів України та інших країн.
Мета видання – допомогти багатьом книгочитам зміцнити і розвинути той особливий, дивовижний і часом незбагнений талант, що має просту назву – книголюбство.
Книгу надруковано накладом 99 екземплярів, з них: 15 – кольорових, іменних, до яких додається авторська гравюра А. Пугачевського «Настройщик» та 84 – нумерованих від руки (1–84).
Примірник, подарований НБУ ім. Ярослава Мудрого має порядковий номер 27.
Інформацію підготувала
завідувач відділу соціокультурної діяльностіПогонець О. Д.
Бібліотека
