Aбонемент

Книжкова виставка

До 135-річчя від дня народження Дмитра Донцова (1883–1973), українського публіциста, політичного діяча

«Віра є джерело героїзму, посвяти, відваги... 

 Віра сталить думку. Віра не допускає сумнівів 

 у вашу правду у ваші серця. Віра є запорукою  

тріумфу всякої правди, яка має потрібне 

 число тих, що в неї — без вагання — вірують.» 

 (Д. Донцов. «Націоналізм»)

Дмитро Іванович Донцов народився 10 вересня 1883 року в Мелітополі. З 12-річного віку, після смерті обох батьків, виховувався у родичів матері.

У 1900 році майбутній політик закінчив реальне училище в Мелітополі. Середню освіту здобув в Царськосельському ліцеї, вступив до Санкт-Петербурзького університету на юридичний факультет.

У 1905-1907 роках Дмитро Донцов брав участь у діяльності.

 Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), лідерами якої були Винниченко, Антонович і Петлюра.  1905 р. виступив з промовою на українському політичному віче в Санкт-Петербурзі, був заарештований і переправлений до Лук'янівської в'язниці (Київ). Під час загальної амністії  був звільнений  без суду.

У 1907 році молодого політика  заарештували вдруге, як  члена Української соціал-демократичної робітничої партії. Був засуджений до 4 років каторги, але завдяки клопотанню родичів  його  звільнили. 

У 1909 році Дмитро Донцов переїздить  до Львова, займається журналістикою, вступає на юридичний факультет Віденського університету.  Знайомство з  істориком і філософом В'ячеславом Липинським, ідеологом  українського консерватизму, справили  значний вплив на політичні погляди Донцова. Публікації Дмитра Івановича поступово стали набувати антиросійської спрямованості. Він наголошував на небезпеці для України наслідувати приклад Росії і закликав орієнтуватися на Західну Європу .

У 1913 році  з ідейних міркувань  Д. Донцов  вийшов з УСДПР, перейшовши з соціал-демократичних на націонал-демократичні позиції.

У серпні 1914 року  у Львові  політик очолив Союз визволення України (СВУ) . У кінці 1914 року він вийшов  з СВУ, переїхав  до Берліна, очолив Українську інформаційну службу (УІС)  і видав брошуру німецькою мовою «Українська держава і війна проти Росії». 1917 року Дмитро Іванович повернувся до Львова, знову став головою СВУ. Разом з В. Липинським, С. Шеметом та іншими створює  Партію хліборобів-демократів.

У 1917 році політичний діяч  приєднався до Української Центральної Ради. У березні 1918 року переїхав до Києва, обійняв посаду директора Української Телеграфічної Агенції (УТА) при уряді гетьмана Павла Скоропадського (Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ). У 1919 році приєднався до Директорії. За пропозицією Коновальця та Петлюри виїхав до Відня з дипломатичною місією.

У зв'язку з ліквідацією українських дипломатичних місій у 1922 році Д. Донцов повернувся до Львова. За пропозицією Є. Коновальця редагував  часопис «Літературно-науковий вістник», працював редактором журналу «Зарево». Друкувався  у німецькій, швейцарській та польській періодиці.

В 1926 році Дмитро Іванович  написав свою провідну роботу  «Націоналізм», в  який виклав

доктрину інтегрального націоналізму. Серед найбільш придатного для українців політичного устрою він вбачав президентську республіку американського зразка.

Протягом 1933-1939 років у приватному порядку  випускав журнал  «Літературно-науковий вістник» під назвою «Вісник літератури, політики і науки».

З початком німецько- радянської війни Дмитро Донцов повернувся в Берлін, писав статті для німецької преси. Після поразки Німеччини у 1945 році  продовжував мешкати в Берліні в американській зоні окупації. Радянська влада внесла Д. Донцова до списку військових злочинців і вимагала його видачі. Донцов переїжджає спочатку до Франції, потім до Великої Британії, а згодом у США.

У 1947 році Дмитро Іванович Донцов оселився і проживав до кінця життя у Канаді. Викладав українську літературу в Монреальському університеті, співпрацював з україномовними виданнями, займався письменницькою діяльністю.

За кордоном Дмитро Іванович   випустив ряд концептуальних праць – «Московська отрута» (Торонто, 1955 р.), «Від містики до політики» (Торонто, 1957 р.), «Хрестом і мечем» (Торонто, 1967 р.) тощо. За життя багато друкувався в періодичних виданнях  української діаспори.

Паралельно із політичними ідеями Дмитро Донцов відомий також  як талановитий літературний критик. На початку ХХ століття досліджував творчість українських письменників Олекси Стороженка, Лесі Українки, Івана Котляревського, філософа Григорія Сковороди, які мало вивчалися тогочасною українською інтелігенцію.  Він сприяв творчому зростанню письменників українського зарубіжжя – Є.  Маланюка, Ю. Липи, О. Лятуринської, О. Ольжича, Н. Лівицької-Холодної,  О. Теліги та інших талановитих поетів і драматургів. 

Мислитель і публіцист Дмитро Донцов залишив велику творчу спадщину. Серед його праць: «Дух давнини», «Заповіт Шевченка», «За яку революцію?», «Якою має бути література?», «Туга за героїчним», інші.

Починаючиз 60-х років окремі твори Д. І. Донцова нелегально поширювались у дисидентських колах.

Помер  теоретик українського націоналізму 30 березня 1973 року, похований на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук (США).

Із здобуттям Україною незалежності Дмитро Іванович Донцов повернувся в Україну в своїх творах. Його філософська думка не втратила своєї актуальності і викликає велике зацікавлення.

Пам’ять мислителя гідно вшановується в Україні:  на його честь названо вулиці, відкрито меморіальні дошки, Дмитро Донцов є одним з героїв роману «Країна Ірредента» Романа Іваничука.

 До 135-річчя від дня народження Дмитра Донцова в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку.

В експозиції представлені прижиттєві видання творів Д. Донцова, що вийшли друком  за кордоном,  та твори, видані в Україні останніми десятиріччями.

Про вагомий внесок в українську політичну філософію, складний життєвий шлях видатного мислителя розповідають монографії, матеріали наукових конференцій та публікації.  

На виставці представлено документи із фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 10 вересня – 3 жовтня2018 р.

Інформацію підготувала  головний бібліотекар

відділу соціокультурної діяльності  Кудря Л. М.