Aбонемент

Директори бібліотеки

Із 1866 по приблизно 1918 р. бібліотекар установи виконував обов’язки її директора, з 1919 до середини 30-х рр. ХХ ст. установою керував завідувач, а з середини 30-х рр. – директор.

Кротков Олександр Остапович (1826-1879) – полковник у відставці, перший бібліотекар Київської російської публічної бібліотеки, обіймав цю посаду з 1866 по 1879 рр.

Ярославський Степан Григорович (1836-1917) – працював у Київській публічній бібліотеці з моменту її заснування. Із 1866 по 1879 рр. – помічником бібліотекаря, а з 1879 по 1911 рр. – бібліотекарем.

Сафронєєв Микола Семенович (1873 - після 1930 р.) – відомий бібліотекознавець; з 1897 р. працював у Київському політехнічному інституті, з 1902 р. обіймав посаду бібліотекаря цього інституту, у 1912–1914 рр. очолював Київську міську публічну бібліотеку, залишив низку цікавих публікацій про неї.

Лічков Леонід Семенович (1855-1943) – відомий київський діяч, статистик, економіст, журналіст; із лютого 1915 р. по 1918 р. – бібліотекар Київської міської публічної бібліотеки, а з 1919 до початку 1920–х рр. (можливо до 1921 р.) – її завідувач.

Розанов Яків Самійлович (1889-1936) – вчений, філософ, політпрацівник; завідувач Київської Центральної Робітничої бібліотеки ім. ВКП(б) у 1922–1928 рр., згодом професор Інституту філісофії, незаконно репресований у 1935 р., а у 1936 р. – розстріляний.

Кровицька Аполлонія Антоніївна (1901-?) – директор Київської державної обласної бібліотеки у 1934–1936 рр. і водночас – відповідальний редактор журналу „Бібліотека у соціалістичному будівництві”, згодом начальник бібліотечного управління при Наркомосвіти УРСР, незаконно репресована у 1936 р. Реабілітована у 1955 р.

Завальний Максим Кіндратович (1903 - після 1954) – заступник директора Українського науково-дослідного інституту книгознавства у 1931-1935 рр., орієнтовно на початку 1936 р. недовгий час був директором бібліотеки.

Баришников – провідний працівник, директор Київської Центральної Робітничої бібліотеки ім. ВКП(б) приблизно у 1936-1937 рр., репресований органами НКВД.

Меріневський І. А. – партійний діяч, директор Київської обласної бібліотеки ім. ВКП(б) приблизно у 1937-1938 рр.

Шліхтер Євгенія Самійлівна (1869-1943) – професійний революціонер, дружина відомого партійного і державного діяча УРСР О. Г. Шліхтера; у 1918-1928 рр. – на керівних посадах у наркоматах освіти Росії і України; згодом – в культосвітніх установах Києва; директор Київської державної обласної бібліотеки ім. ВКП(б) приблизно у 1938-1941 рр.

Марковська Тетяна Михайлівна (1899-?) – на бібліотечній роботі з 1918 р., з 1924 р. працювала у Всенародній бібліотеці України (тепер НБУВ); під час німецько-фашистської окупації (1941-1943 рр.) – директор Київської міської публічної бібліотеки, член її підпільної групи; після визволення Києва – тимчасово виконувала обов’язки директора бібліотеки Академії Наук УРСР.

Юдицька Ганна Михайлівна (1900-1969) – працівник бібліотеки з 1937 (з перервою у 1941-1945, коли була зав. бібліотеки евакогоспіталю Калінінського та 1 Прибалтійського фронтів), з 1937 по 1941 рр. – завідувач абонементу, у 1945-1947 рр. – директор Київської обласної бібліотеки ім. ВКП(б), у 1947-1957 рр. – заступник директора бібліотеки, із 1957 р. і до виходу на пенсію – зав. відділу комплектування і обробки.

Скринник Микола Костянтинович (1902-1975) – директор бібліотеки у 1947-1949 рр., розпочав роботу по відбудові довоєнного приміщення установи; з 1947 по 1968 рр. на партійний роботі, зокрема працював зав. сектору, інструктором Київського обкому КПУ та інструктором Партійної Комісії при ЦК КП України; продовжував допомагати у відбудові та становленні бібліотеки.

Шелуха Петро Юхимович (1905-1965) – директор бібліотеки у 1949-1956 рр., під його керівництвом відбувся заключний етап відбудови довоєнного приміщення книгозбірні, переїзд до нього та перші роки функціонування оновленої установи.

Льовшин Ілля Микитович (1901-?) – директор бібліотеки у 1957-1963 рр.; до цього працював на різних партійних і радянських посадах, зокрема у 1946 р. був директором Державної республіканської історичної бібліотеки.

Птиця Микола Авер’янович (1913-1964 або 1965) – директор бібліотеки у 1963-1964 рр.; до цього працював на різних партійних і радянських посадах.

Вовченко Людмила Іванівна (1918-1995) – працівник бібліотеки з 1963 по 1980 рр., займала посади: у 1963 р. – заступник директора з наукової роботи, у 1964-1965 рр. – виконувала обов’язки директора Державної республіканської бібліотеки ім. КПРС, у 1965-1968 рр. – головний бібліотекар дирекції установи, з 1969 по 1980 рр. – зав. відділу науково-дослідної роботи.

Мельников Михайло Михайлович (1920-?) – директор бібліотеки у 1966-1970 рр., до цього займався партійно-профспілковою роботою, зокрема з 1964 р. працював директором Центрального будинку народної творчості в м. Києві.

Бабич Василь Степанович – (1932-2016) – працівник бібліотеки з 1958 по 1983 рр. Обіймав посади: бібліографа, ст. бібліографа, зав. сектору, зав. відділу, заступника директора бібліотеки, а з 1970 р по 1983 рр. – директора. У 1983-2000 рр. працював у Київському державному інституті культури (нині Київський національний університет культури і мистецтв) на посадах зав. кафедри бібліотекознавства та інформаційних ресурсів, декана факультету бібліотечно-інформаційних систем.

Корнієнко Анатолій Петрович (1935-2004) – закінчив Харківський державний бібліотечний інститут. Працівник Державної республіканської бібліотеки ім. КПРС: із 1962 по 1967 р. обіймав посади від головного бібліотекаря до зав. відділу обслуговування читачів. Із 1967 по 1983 рр. працював у Міністерстві культури УРСР та інших бібліотеках (із 1975 року – директор Державної республіканської бібліотеки для юнацтва). З 1983 р. і до самої смерті у 2004 р. – Директор Національної парламентської бібліотеки України. У 1991 р. йому було присвоєно почесне звання „Заслужений працівник культури УРСР”.

Вилегжаніна Тамара Ізмайлівна – після закінчення у 1971 році Краснодарського державного інституту культури працювала у бібліотеках Казахстану, Росії, України. З 1987 р. – на різних посадах у бібліотеці, яку згодом очолила: завідувач відділу координації функціонування бібліотек різних типів і видів; завідувач відділу обробки фондів та організації каталогів; заступник генерального директора з формування документних ресурсів і бібліотечно-інформаційного сервісу. З 2004 р. – генеральний директор Національної парламентської бібліотеки України, яка з 14.12.2016 року отримала нове найменування - Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого. Повний кавалер ордена княгині Ольги, удостоєна почесного звання „Заслужений працівник культури України". Протягом багатьох років була Віце-президентом Української бібліотечної асоціації. Член Колегії Міністерства культури України; Центрального комітету Профспілки працівників культури України, з 2018 року - член Експертної ради УБА.

Сербін Олег Олегович – доктор наук із соціальних комунікацій, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, професор кафедри інформаційних технологій Київського національного університету культури і мистецтв та кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член Президії Української бібліотечної асоціації. Провідний фахівець у галузі систематизації, індексування та бібліотечно-інформаційних класифікацій в Україні.

З 1 грудня 2022 року — в. о. генерального директора Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого.