Aбонемент

Віртуальна виставка

До 100-річчя з часу створення Кобзарського хору (нині – Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. І. Майбороди)

Кобзарський хор — український музичний колектив, створений у серпні 1918-го року за сприянняГетьманаПавла Скоропадського під керівництвом бандуриста Василя Ємця. У травні 1918-го року оголошення про створення колективу були надруковані в газетах «Відродження», «Робітнича газета» та «Народна воля». Вже в червні 18 чоловік відповіли на оголошення. Кожний мав свою техніку гри та конструкцію бандури. Репетиції колективу почалися в серпні того ж року. В березні 1919 року після концерту, присвяченого Тарасу Шевченкові, який відбувся на Шулявці, колектив припинив своє існування. Це був перший мистецький професійний колектив в Україні. З нього була започаткована нова традиція у бандурному мистецтві − гуртовий професійний спів зрячих артистів у супроводі бандур. Багато з учасників постраждали під час революційних подій, інші емігрували на Захід.

Пізніше, в 1923-му році, була сформована Київська капела бандуристів, кістякпершого складу котрої склали два бандуристи колишнього Кобзарського хору — Федір Дорошко та Георгій Копан. У 1925 році колектив збільшився до 8 учасників з приходом М. Полотая та В. Потапенка. Київська капела бандуристів розширила свою діяльність численними концертами по Україні, і це стало причиною популяризації капели та колективного кобзарства в Україні. У 1930 році керівництво колективом перейшло до М. Опришка, а з 1933-го року ним керував Б. Данилевський. У січні 1934 року артистам припинили платити зарплатню, а в жовтні 1934-го колектив був ліквідований.

У березні 1935 року на основі учасників колишньої

 Київської та Полтавської капел був створений об’єднаний колектив, який проіснував до 1942 року. Під керівництвом М. Михайлова капела у 1937 році записала чимало платівок, які стали зразковими. Після М. Михайлова мистецьке керівництво часто змінювалося. Деякі керівники працювали з колективом тільки по два тижні, до арешту. Згодом колектив був розформований, а учасники

У 1946 році, колективом, що має назву Державна заслужена капела бандуристів УРСР, керував Олександр Захарович Міньківський. В цей час капела набуває надзвичайно високого рівня культури хорового співу. Існували Харківська, Києво-Харківська, Київська капели.  Оркестровий склад капели мав бандури різних типів. мобілізовані.

Запроваджено в сім’ю бандур приму, альт, бас та контрабас. Після О. Міньківського керівництво капели перебрав на себе Григорій Куляба, а після нього Микола Петрович Гвоздь. Сучасна назва колективу – Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Іларіоновича Майбороди.

13 вересня 2013 року наказом міністра культури України генеральним директором – художнім керівником капели призначений Курач Юрій Володимирович. За освітою – хоровий диригент, педагог, викладач. 

 До 100-річчя з часу створення Кобзарського хору (нині – Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. І. Майбороди) в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого за алфавітним порядком. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала провідний бібліотекар

відділу соціокультурної діяльності

Гриценко Ю. А  

1/47
	Бондарчук, Віктор Олексійович. Історія народно-інструментального виконавства в Україні / Віктор Бондарчук. — Київ : Лисенко М. М., 2014. — 191 с. : іл., табл. — Бібліогр. в тексті та у підрядк. прим. — Покажч.: с. 182-191.   Шифр зберігання: А749966   Навчальний посібник розроблено на основі програми курсу «Історія оркестрового виконавства» з метою вивчення студентами основних положень щодо становлення і розвитку оркестрового виконавства та його ролі у формуванні музичного професіоналізму України.