Aбонемент

Українське книговидання кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.  Спілка селянських письменників України «Плуг» (1922–1932)

Від грудня 1919 р. Харків став фактичною столицею радянської тоді України. Саме звідти йшли перші директиви про розгортання українізації політичного й суспільного життя в країні на початку 20-х років минулого століття (див. декрет Ради народних Комісарів УРСР «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ» від 28 липня 1923 р.; ним українська мова впроваджувалася як мова викладання в усіх типах шкіл; наступним декретом у серпні того ж року українська мова запроваджувалася в державних установах та закладах культури.). 

Починаючи з 1925 р., більша частина книжок, журналів і газет в Україні стали друкуватися українською. Причому, серед них були не лише художні видання, а й наукові – з математики, фізики, хімії, біології, сільського господарства, медицини, різних технічних дисциплін. Найбільших успіхів українізація досягла у сфері культури. Вітчизняне мистецтво перебувало тоді на піднесенні, активно розвивалися модерністські стилі й течії.

За деякими даними, україномовний репертуар запровадили 75 % театральних труп. Неабияку популярність мали театральні колективи «Березіль» на чолі з Лесем Курбасом та театр ім. Івана Франка під керівництвом Гната Юри. На одеській «кінофабриці» знімали українське кіно. У 1927 р. була створена Київська кіностудія. Це був час, як його інколи називають, українського Ренесансу.

У той час Харків славився небувалим досі розквітом друкованого слова. Відкривалися кооперативні товариства, які тиражували журнали, альманахи і газети. До міста з усієї України їхали ті, хто мав хист до письменництва. Молоді літератори об'єднувались у літературні спілки і гурти.

На початку квітня 1922 р. група молодих письменників і поетів (тих, яких згодом стали називати плужанами) ухвалила «Платформу ідеологічну і художню», де наголошували, що «революційно-селянська творчість плужан має бути скерована насамперед на організацію свідомості широких селянських мас і сільської інтелігенції в дусі пролетарської революції» (тоді для них це мало цілком позитивний сенс). У Всеукраїнському селянському будинку 8 травня 1922 р. пройшло літературне зібрання спілки селянських письменників «Плуг». Голова спілки Сергій Пилипенко зачитав статут. Він же був ініціатором створення і незмінним головою «Плугу», а його активними членами — А. Головко, В. Гжицький, Д. Гуменна, Г. Епік, І. Кириленко, О. Копиленко, А. Панів, П. Панч, І. Сенченко, П. Усенко, В. Штангей та ін.

Протягом перших п’яти місяців існування організації було закладено філії «Плуга» в Краснограді, Валках, Лубнах, інших містах Київщини, Полтавщини, Харківщини. 19 квітня 1925 р. при київській філії спілки утворилася секція письменників Західної України, до якої ввійшли В. Атаманюк, Д. Загул, В. Гадзінський, М. Козоріс, А. Шмигельський та ін. На початку 1923-го спілка налічувала 27 членів, у 1924-му – 93 члени, у 1925 р. – 183 члени.

«Плуг» орієнтував письменників на глибинний та драматичний матеріал життя українського села; цим спілка доповнювала однобічно-індустріальну і часом наївно-«пролетарську» орієнтацію інших літературних організацій того бурхливого часу, допомагала знайти своє місце в літературі обдарованій селянській молоді. Негативним в діяльності організації було те, що плужани (втім, не всі) надавали творам максимальної простоти й доступності форми, брали курс на масовість літератури.

Однак, тривало все це недовго. Уже в 1929 р. більшовики поклали край українізації, розпочавши кампанію проти «української націоналістичної контрреволюції». Почалися тотальні чистки державних структур, які були мотивовані буцімто боротьбою проти бюрократизму та порушень трудової дисципліни. Із січня 1933 р. політика українізації радикально змінилася; деяких високопосадовців звинуватили в передачі політики українізації до рук «петлюрівців», «махновців» та інших націоналістичних елементів. Офіційна кампанія проти українізації почалася в листопаді 1933 р. на пленумі ЦК КП(б)У: тоді було дано нове тлумачення національного питання; основною небезпекою було проголошено «місцевий націоналізм». Упродовж 1933–1934 рр. в українських державних структурах, вищій освіті та шкільній системі була проведена перша чистка. Поступово українську еліту було ліквідовано, школу та пресу піддано русифікації.

Комуністичний терор 1930-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 1920-х років, зупинив на злеті, відсунув у часі на десятиліття розвиток української науки, культури, літератури. Значна частина української інтелігенції, молодих талановитих письменників, поетів, діячів культури, науки та мистецтва загинула в сталінських тюрмах і канцтаборах. У 1932–1933 рр., разом з етноцидом українського народу Голодомором розпочались і репресії проти української духовної еліти; набирали обертів масові арешти.

Деякі з письменників, яким пощастило вижити (П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, П. Панч, Ю. Яновський), змушені були пристосовуватися до нових умов, ставати на шлях конформізму. Цьому процесові активно сприяли різні творчі спілки (письменників, композиторів, художників), «реорганізовані» НКВД у середині 30-х років. Усе це негативно позначилось на культурі, літературі та мистецтві, руйнувало творчий потенціал народу, збіднювало його духовне життя.

Не оминула ця біда і спілку «Плуг». У 1931 р. організацію перейменували на Спілку пролетарсько-колгоспних письменників «Плуг», яка самоліквідувалася наступного року після постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 р. «Про розбудову літературно-мистецьких організацій». По-різному склалася доля членів цього найчисленнішого літературного об'єднання 1920-х років. Більш детально про п’ятьох з них, починаючи від голови спілки – нижче, у коротких біографічних довідках, які передують вміщеним бібліографічним описам і анотаціям до книжок.

Для збереження максимальної автентичності відтворення тогочасних реалій бібліографічний опис видань частково складено із дотриманням орфографії оригіналів. У кожному блоці інформації описи розміщено в алфавітному порядку назв видань.

Окрім віртуальної виставки до уваги користувачів Бібліотеки – традиційна виставка творів друку спілки селянських письменників України «Плуг» (1922–1932), які зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних книг. Із нею можна ознайомитись у читальному залі рідкісних і цінних книг від 17-го червня 2026-го по 19 липня 2026 р. за адресою: вул. Набережно Хрещатицька, 1, кімн. 212, 3-й поверх. Принагідно зауважимо, що наповнення традиційної та віртуальної виставок не копіюють, а доповнюють одна одну.

Для пошуку інших видань об’єднання «Плуг» пропонуємо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та її традиційними картковими каталогами. За сприятливих умов розповідь про інших членів цієї творчої спілки буде продовжено.

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу рідкісних і цінних книг Галина Нелипа

1/26
	Пилипенко, Сергій. Висмоктав : з анекдотів старого редактора / С. Пилипенко. — Харків : Література і Мистецтво, 1931. — 62, [1] с. — (Масова худож. б-ка).   Шифри зберігання:  Рк  Ш6(2(ук)  П32  ;  А530920  Електронна копія:  https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=7528   Повість «Висмоктав», що  має підзаголовок «З анекдот старого редактора», оповідає про подорож молодого письменника Клепацького, який тільки робить перші кроки в літературі, але вже знає, що «головне – тему влучити злободенну: винахідництво, шкідництво, героїзм ударників, викриття бюрократизму… А найліпше шкідництво… Воно ж бо прибирає найрізноманітніших форм, найскладніші вигадує комбінації, найдивовижніші побиває витвори фантазії». Отож, цей початківець від красного письменства їде шукати сюжети на будівництві гідроелектростанції, як це було заведено на початку 30-х років минулого століття.