Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка

До 140-річчя від дня народження Івана Крип’якевича (1886–1967), українського історика,  

 книго- та джерелознавця, бібліографа, археографа, журналіста, педагога, громадського і освітнього діяча, заслуженого діяча науки УРСР 

Іван Петрович Крип’якевич — видатний український історик, археограф, бібліограф, організатор наукового життя, громадсько-освітній діяч, журналіст.

Народився 25 червня 1886 р. у Львові в родині священика. У 1904-1909 рр. навчався на філософському факультеті Львівського університету. В студентські роки брав активну участь у боротьбі за український університет, займався культурно-освітньою діяльністю. В 1908 р. організував «Просвітній кружок», співпрацював з «Просвітою». Наукову діяльність розпочав під керівництвом М. Грушевського, став одним із найвідоміших його учнів. З 1905 р. почав друкувати свої наукові статті у періодичному виданні Наукового товариства ім. Т. Шевченка — «Записки НТШ» (з 1934 р. — його редактор).

Захистив докторську дисертацію на тему «Козаччина і Баторієві вольності» (1911), незабаром був обраний дійсним членом НТШ. Викладав історію в Академічній гімназії у Львові (1912-1914), згодом — у гімназіях Рогатина і Жовкви. Активно співпрацював в українських періодичних виданнях, що виходили в Західній Україні — «Письма з Просвіти», «Молода Україна», «Літературно-науковий вісник».

У міжвоєнний період плідно займався науково-педагогічною роботою; в 1921-1924 рр. — професор Львівського (таємного) українського університету, з 1934 по 1939 р. викладав історію України в Богословській академії у Львові. З 1934 р. — голова історичної секції НТШ.

У 1920-1933 рр. вів широку національно-громадську роботу. У 1921-1922 рр. працював у Комітеті охорони військових могил, протягом 1923-1925 рр. брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства, співпрацював із журналом «Політика» (1925-1926). З жовтня 1939 р. очолював кафедру історії України, з 1941 р. був професором Львівського університету. В роки гітлерівської окупації працював редактором наукових видань Українського видавництва у Львові. У повоєнний час був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі», зазнав переслідувань. У 1946 р. І. Крип’якевича було депортовано до Києва. Певний час він обіймав посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР. У травні 1946 р. повернувся до Львова. У 1951 р. очолив відділ Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, у 1953-1962 рр. — директор цього інституту.

З 1958 р. — академік АН УРСР, з 1961 р. — заслужений діяч науки України.

Найважливіші історичні праці І. Крип’якевича присвячені періоду козаччини і Хмельниччини: «Матеріали до історії української козаччини» (1914), «Студії над державою Б. Хмельницького» (1925-1931), «Богдан Хмельницький» (1954). І. Крип'якевич — автор багатьох праць з історіографії («Українська історіографія», 1923), історії культури («Історія української культури», 1937). Написав і опублікував низку науково-популярних нарисів з історії України («Велика історія України», 1935; «Історія українського війська», 1936 та ін.).

Помер 21 квітня 1967 р. у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

До 140-річчя від дня народження Івана Крип’якевича в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються твори автора та видання, які знайомлять з його творчим та життєвим шляхом.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/50
	Крип’якевич, Іван Петрович.  Біографічний словник моїх знайомих / І. П. Крип’якевич ; [упоряд., авт. передм. І. М. Мороз] ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — Київ : ВПЦ ”Київ. ун-т”, 2017. — 143 с. : іл., портр.   Шифр зберігання: А791257 Публікований рукопис мемуарного характеру видатного українського історика, львів’янина І. Крип’якевича «Біографічний словник моїх знайомих», що зберігся в родинному архіві, значною мірою дозволяє відтворити колективний портрет західноукраїнської інтелігенції першої половини XX ст., а також робить виразнішим і живим образ самого науковця. Для науковців-істориків, студентів, учнів, нащадків згадуваних осіб, а також усіх, хто цікавиться історією та повсякденним «старого Львова».