Середа, 24 грудня 2025

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

Віртуальна книжкова виставка

До 105-річчя від дня народження Миколи Руденка (1920–2004), українського письменника, поета, філософа, громадсько-політичного діяча, правозахисника, Героя України

 

image

Руденко Микола Данилович — письменник, поет, філософ, борець за права людини, фантаст і науково-економічний дослідник, політичний в’язень радянських концтаборів, дійсний член УВАН (Нью-Йорк), почесний член французької та японської секцій ПЕН-клубу, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1993) та літературної премії Українського фонду культури ім. В. Винниченка (1990), нагороджений двома бойовими орденами, шістьма медалями, українським орденом «За заслуги». Засновник і голова Української Гельсинської Групи сприяння виконанню Гельсинських угод (УГГ). Нагороджений званням «Героя України».

Народився 19 грудня 1920 р. в с. Юр’ївці на Луганщині в шахтарській родині. У 1939 р. вступив на філологічний факультет Київського університету. У 1941 році брав участь в боях, де був тяжко поранений розривною кулею, яка роздробила кістки таза і хребта. Ходити після цього він міг, але висидіти лекцію - ні, тому, демобілізувавшись у 1946 р., М. Руденко в університет не повернувся.

Після виходу у 1947 році  збірки віршів «З походу», був прийнятий до Спілки письменників України (СПУ). Працював відповідальним секретарем видавництва «Радянський письменник», був редактором журналу «Дніпро», секретарем парткому СПУ.

Літературний доробок Миколи Руденка багатий і різноманітний. Він автор романів «Вітер в обличчя» та «Остання шабля», фантастичних повістей «Чарівний бумеранг» та «Народжений блискавкою», трагедії «На дні морському», кількох збірок поезії, праць про економіку, книги спогадів та багатьох інших творів.

На початку 1970-х рр. М. Руденко включився в роботу на захист прав людини, в тому числі національних. Уперше був заарештований 18 квітня 1975 р., потрапив під амністію як інвалід війни. У 1977 р. був заарештований удруге. Відбув покарання й емігрував спочатку до Німеччини (1987), потім до США (м. Нью-Йорк). Працював на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки». Філадельфійський науковий центр визнав М. Руденка «Українцем року» (1988).

У 1990 р. повернувся до Києва. Відновлений у громадянстві, реабілітований. Тоді ж був обраний Дійсним членом Української Вільної Академії Наук (США).

1993 року за роман «Орлова балка» йому присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури.

Помер письменник 1 квітня 2004 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.

До 105-річчя від дня народження Миколи Руденка в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються видання творів автора, а також література про його життя і творчість.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

 

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/50

Руденко, М. Д.  Біла акація : оповідання та нариси / М. Д. Руденко. — Київ : Рад. письменник, 1962. — 204 с.

 

Шифр зберігання: А486058

В цій книзі автор романів «Вітер в обличчя» та «Остання шабля» вперше виступає як новеліст. В оповіданнях він продовжує розробляти ті самі гострі моральні проблеми, які привернули увагу читачів до його романів.

До книги також увійшли два нариси — «Над широким Дніпром» та «Слідами космічної катастрофи». В першому з них автор поділився роздумами, які виникли в нього під час поїздки по колгоспах Черкащини. Нарис «Слідами космічної катастрофи» вже відомий нашому читачеві по журналах «Вітчизна» та «Дружба народов». В ньому автор, спираючись на наукові факти, робить спробу пояснити, як і чому загинула таємнича планета, що колись була близькою сусідкою Землі. На думку автора, ця планета загинула тому, що розумні істоти, які її населяли, виявили злочинну легковажність: планета знищена атомною енергією.