Aбонемент

До 180-річчя від часу утворення (грудень 1845 – січень 1846) у Києві Кирило-Мефодіївського товариства, першої української таємничої політичної організації

У січні 1846 р. серед інтелігенції у Києві виникла українська таємнича політична організація, за якою закріпилася назва Кирило-Мефодїївське товариство (за іменами відомих слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія). Як знак приналежності до цього братства, його члени мали золоті персні з написом на їх внутрішній стороні: «Св. Кирило і Мефодій. Січень 1846 р.». У Товариства була також печатка з євангельським виразом: «И уразумите истину, и истина освободит вас».

Організаторами Товариства стали Микола Костомаров – син поміщика-дворянина і кріпачки, учитель однієї з Київських гімназій, а з серпня 1846 р, – професор російської історії Київського університету; Микола Гулак – виходець з небагатої дворянської сім’ї, чиновник канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора, та Василь Білозерський – виходець з дворян, учитель Полтавського кадетського корпусу. Крім засновників, сюди незабаром увійшли: письменник Пантелеймон Куліш, студенти Київського університету Опанас Маркович, Олександр Навроцький, Олександр Тулуб тощо. У квітні 1846 р. до них приєднався і Тарас Шевченко. Отже, безпосередніми учасниками Кирило-Мефодїївського товариства були 12 осіб, більшість з яких – вихідці зі збіднілих дворян, з вищою освітою або студенти університету, інтелігенти, переважно молоді – віком від 19 до 25 років, крім Шевченка, Костомарова і Савича.

Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.

Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов’янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.

Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя – від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) – до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).

Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).

У березні 1847 р. за доносом провокатора, Товариство було викрито, його члени заарештовані, доставлені в III відділ до Петербургу і після слідства, яке тривало з 18 березня по 30 травня 1847 р., були покарані. Найтяжчої кари зазнав Шевченко. За особистим розпорядженням царя його відправлено рядовим до Оренбурзького окремого корпусу під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати; Гулака на три роки ув’язнено до Шліссельбурзької фортеці, а потім заслано до Пермі; Костомарова після річного ув’язнення в Петропавлівській фортеці відправлено на заслання до Саратова; Куліша ув’язнено на чотири місяці у фортеці, а потім заслано в Тулу; Білозерського – до Петрозаводська. Інших кирило-мефодіївців було заслано в різні місця і поставлено під поліцейський нагляд із забороною повертатися в Україну і працювати на ниві народної освіти.

Поява та діяльність Кирило-Мефодіївського братства поклала початок переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України. Були сформульовані основні постулати українського національного відродження, форми та методи досягнення поставленої мети. Розгром Товариства був тяжким ударом по національно-визвольних прагненнях українського народу, що загальмував на багато років розвиток української культури.

До 180-річчя від часу утворення (грудень 1845 – січень 1846) у Києві Кирило-Мефодіївського товариства, першої української таємничої політичної організації в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку, на якій представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси.

Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Анна Сладкова

1/62
	Бойко, Микола Петрович. Гуманістичний аспект формування національної культури України в умовах глобалізації (в контексті ідей Кирило-Мефодіївського товариства, Д. Донцова, М. Драгоманова) / М. П. Бойко ; М-во освіти і науки України, Дніпропетр. держ. техн. ун-т. – Д. : ДДТУ, 2008. – 260, [1] с.   Шифр зберігання: А677082 Ця наукова монографія виконана на основі розробки розділів докторської дисертації на тему: «Філософські та політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства в контексті сучасних суспільних та наукових проблем». Основна увага в даній праці, це звернення до традицій України в питанні об’єднання інтересів слов’ян у федерацію, як про це давно мріяли члени Кирило-Мефодіївського товариства, М. Драгоманов, Д. Донцов.