Aбонемент

До 125-річчя від дня народження

Юрія Івановича Липи (1900—1944),

українського письменника, поета, публіциста, лікаря,

одного з основних ідеологів українського націоналізму

Господь міцним мене створив
і душу дав нерозділиму.

Юрій Липа

Юрій Іванович Липа народився 5 травня 1900 р. в містечку Старі Санжари (нині це смт Полтавської області). Дитинство і юність його пройшли в Одесі в українському оточенні. Навчався в Одеській гімназії № 4, згодом — на юридичному факультеті Новоросійського університету (Одеса). Ще в гімназії Юрій почав писати і друкуватися.

На початку Визвольних змагань 1917–1921 рр. отримав бойове хрещення: воював проти більшовиків у складі Першого пластунського куреня Гайдамацької дивізії, після вступу до Одеси українських військових частин і союзних німецько-австрійських військ став заступником командира одеської «Січі».

Редагував газету «Вісник Одеси», спів­працював із часописами «Вільне життя» (Одеса), «Нова рада» (Київ), видавництвом «Народній стяг» (Одеса). У той час вийшли друком перші поетичні й прозові твори Юрія Липи та його політологічні розвідки, зокрема брошури «Союз Визволення України», «Королівство Київське по проекту Бісмарка», «Гетьман Іван Мазепа». Від початку 1919 р. перебував у складі Армії УНР у м. Кам’янець-Подільський, де продовжив навчання на юридичному відділенні Українського державного університету, друкувався у місцевій пресі.

Перед наступом Червоної армії восени 1920 р. емігрував через Львів до м. Станіславів (нині – Івано-Франківськ), потім перебував у таборі для інтернованих вояків Армії УНР у м. Тарнув (Польща). Працював репортером у відділі преси і пропаганди уряду УНР в екзилі, співпрацював із Товариством допомоги українській еміграції. Завершивши навчання на медичному факультеті Познанського університету, працював асистентом Варшавського університету, стажувався у Данцизі та Лондоні; через політичний конфлікт із польською владою у 1929 р. залишив університет і розпочав у Варшаві власну медичну практику, також пройшов однорічний курс у Школі військових підхорунжих польської армії.

Водночас Юрій Липа був активним учасником міжвоєнного літературного процесу: його художні твори, перекладознавчі, літературознавчі розвідки друкували на сторінках «Літературно-наукового вістника», в інших львівських і варшавських часописах; частина його творчого доробку вийшла друком окремими книгами.

У 1940 р. Юрій Липа, разом з Л. Биковським, В. Садовським, І. Шовгеновим і В. Щербаківським, заснував у Варшаві Український чорноморський інститут, у виданнях якого обґрунтовували тезу, що Чорне море – економічне й духовне опертя для чорноморських країн, що чорноморська доктрина повинна бути базовою в українській закордонній політиці, а на противагу традиційному вектору «схід–захід» він пропонував новий — «північ–південь».

На початку німецько-польської війни був мобілізований, однак невдовзі повернувся до Варшави, де налагодив роботу Українського громадського комітету, що мав на меті опікуватися біженцями з Наддніпрянщини. Від 1942 р. підтримував тісні зв’язки з УПА.

У травні 1943 р. через ультиматум Армії Крайової був змушений залишити Польщу й оселитися у м. Яворів на Львівщині. Постать Юрія Липи була настільки значущою, що в 1943 р. його діяльність помітили у вищому державному проводі третього рейху. За наказом А. Гітлера Юрія Липу було перепроваджено до Берліна: на думку тодішніх правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України; однак Юрій Липа з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. На диво, він залишився після цього живим.

У Яворові він лікував селян і повстанців, проводив медичні курси для молоді, збирав досвід народної медицини, вивчав історію краю, читав лекції, писав художні й публіцистичні твори. На початку липня 43-го року минулого століття, незважаючи на наступ Червоної армії, категорично відмовився емігрувати; залишився біля своїх хворих, серед свого народу, на своїй землі: переїхав з родиною до с. Бунів, де організував медичні курси з надання невідкладної медичної допомоги для санітарів УПА.

Юрій Іванович був заарештований 19 серпня 1944 р., а невдовзі після цього закатований співробітниками органів НКВС; його тіло було знайдене наступного дня у с. Шутова Яворівського району. Похований у с. Бунів.

Юрій Липа увійшов в історію України не лише як один з ідеологів українського націоналізму. Він вважався провідним українським філософом першої половини ХХ с.  Творча і наукова спадщина Юрія Липи налічує понад 360 творів і праць, серед яких вірші, поетичні переклади, драми, новели, літературознавчі есе, історичний роман, публіцистичні статті, підручники з медицини тощо. Його поезія Липи була втіленням необароко в українській літературі, його прозові твори охоплювали великий хронологічний пласт – від епохи козаччини до доби Визвольних змагань, об’єднаних у стильовому вимірі багатством архаїчних мовних форм. Історіософська концепція Юрія Липи бере свій початок від трипільської культури і обстоює право українського народу на свою землю на засадах праісторичності.

Твори письменника перевидають на батьківщині після здобуття Україною Незалежності.

Формування Юрія Липи як особистості неможливо уявити без впливу на нього його батька, якому б виповнилось 160 років. Постать Івана Липи була добре знаною в часи українських визвольних змагань першої чверті XX ст. Лікар і письменник, культурний діяч і державник, він за покликом серця та розуму постійно працював для народної справи.

Іван Львович Липа народився у Керчі, у родині відставного солдата і полтавської козачки. Іван Липа блискуче закінчив чоловічу гімназію, вступив на медичний факультет Харківського університету. Проте за два роки Липу за народницьку та проукраїнську діяльність заарештували та виключили з університету: він став одним із співзасновників таємного товариства «Братство тарасівців», яке поширювало ідеї Тараса Шевченка та боролося за національне визволення українців. Для закінчення медичної освіти йому довелося вступити до Казанського університету. У 1902 р. Іван Липа переїхав до Одеси, він працював на митниці, а також санітарним лікарем. Незабаром він збудував у селі Дальник лікарню для незаможних мешканців та почав займатися медичною практикою. В Одесі Липа організував видавництво «Одеський літературний союз», Він був одним із засновників і активних учасників літературно-наукового товариства «Просвіта», а також співпрацював у літературних гуртках та об'єднаннях, сприяючи розвитку української словесності. Його наукові праці присвячені вивченню класичної української літератури, народного фольклору та мови. Завдяки своїй праці Іван Ліпа став впливовою фігурою в українському науковому та культурному середовищі свого часу. Його діяльність сприяла зміцненню національної самосвідомості та розповсюдженню знань про українську літературу і культуру.

Коли почалася Перша світова війна, служив військовим лікарем. У березні 1918 р. Івана Липу було призначено українським комісаром, а пізніше – медичним інспектором Одеси. На початку 1919 р. він переїхав до Києва і в період УНР очолив управління культури та віросповідання в уряді. Був членом Всеукраїнської національної ради та Ради республіки. На початку 1922 р. Липа переїхав до Львова, а потім до села Винники, де займався лікарською практикою та літературною діяльністю. Через рік Іван Липа, який страждав на рак шлунка, помер і був похований у Винниках. Його наукова спадщина і духовний внесок продовжують жити й впливати на наступні покоління. 

У кожному блоці інформації віртуальної виставки вміщено бібліографічні описи книг з анотаціями. Для збереження максимальної автентичності відтворення тогочасних реалій бібліографічний опис видань частково складено із дотриманням орфографії оригіналів. З огляду на наявність документів у фонді відділу ми намагалися як найповніше відобразити усі грані творчості обох цих видатних діячів культури.

Окрім віртуальної виставки до уваги відвідувачів Бібліотеки – традиційна виставка видань, авторами яких є батько і син Липи. Для пошуку інших їхніх творів пропонуємо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та її традиційними картковими каталогами. 

Інформацію підготовлено відділом рідкісних і цінних книг

1/35
	Юрій Іванович Липа (1900–1944) – видатний український мислитель, геополітик, громадський діяч, лікар, письменник, літературознавець. Творча і наукова спадщина Ю. Липи налічує понад 360 наукових розвідок і літературних творів; це вірші, поетичні переклади, драми, новели, літературознавчі есе, історичний роман, публіцистичні статті, підручники з медицини тощо. Серед них помітне місце посідає «Всеукраїнська трилогія», що містить «Призначення України», «Чорноморську доктрину» та «Розподіл Росії». Ці роботи, по-перше, дають розуміння про те, хто є українці; а по-друге, формують поняття для світу, чим є Україна. Юрій Липа увійшов в історію України не лише як один з ідеологів українського націоналізму. Свого часу він вважався провідним українським філософом першої половини ХХ с., його праці вельми актуальні донині.  Псевдоніми: В. Воїн, Гео, Липенко, Чорноморець та ін. Криптонім: ЮРЛ.