Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка

До 115-річчя від дня народження Олександра Левади (1909 - 1995), українського письменника, драматурга, сценариста, громадського діяча

Олександр Степанович Левада (справжнє прізвище — Косяк) — український письменник, журналіст, драматург і сценарист. Був першим заступником голови Держкіно України, заступником міністра культури України та секретарем правління Спілки письменників України. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1971).

Народився 26 листопада 1909 року в селі Кривчунка Таращанського повіту Київської губернії (нині Черкаської області) в родині сільського вчителя.

Його батько загинув у роки Першої світової війни. Дитинство Олександр провів з матір’ю та двома сестрами у селі. Навчався у церковно-парафіяльній школі і семирічці, після закінчення якої вступив до Аграрного технікуму. За кілька років переїхав до Вінниці. Навчався на літературному факультеті Вінницького педагогічного інституту. Працював учителем, журналістом, виконував громадську роботу.

Працював у Харкові відповідальним секретарем «Літературної газети», а після служби в армії – директором Вінницького музею Михайла Коцюбинського. У 1937 році його звинуватили у контрреволюційній діяльності та заарештували, але незабаром звільнили за недостатністю доказів.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. В роки війни — кореспондент газети 3-го Українського фронту.

Дебютував повістю «Гомін лісів Таращанських» (1929). Автор збірки віршів «Поезія» (1941), «Березень–жовтень» (1975), «Що з тобою сталось, Україно?» (1994), книги нарисів і памфлетів «Плач полонянок» (1943), «Балканський щоденник. Записки фронтового літератора» (1946), роману «Південний захід» (1948–50, спільно з Іваном Ле), книги критики і публіцистики «Письменник і доба» (1976), спогадів «Від серця до серця» (1986), а також творів автобіографічного характеру — повістей «Повість про ранній ранок» (1979) та «Ріки невпинна течія» (1984), роману «Два кольори» (1990) Київ). Написав комедії «Ой у полі нивка» (1939, у співавторстві з Л. Грохою), «Марія» (1951), «Серця і долари» (1956); драми «Камо» (1941), «Шлях на Україну» (1946), «Під зорями Балканськими» (1947), «Здрастуй, Прип’ять!» (1973), «Перстень з діамантом» (1976); трагедії «Фауст і смерть» (1960), «Гроза над Гавайями» (1963); лібрето опери «Арсенал» (1960, у співавторстві з А. Малишком). За окремими з них створено однойменні телефільми. За сценаріями Левади поставлені х/ф «Правда» (1957), «Кінець Чирви-Козиря» (1958), «Українська рапсодія» (1960, режисер С. Параджанов), «Берег надії» (1967, режисер М. Вінграновський), «Родина Коцюбинських» (1970, режисер Т. Левчук; усі – Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка), «Ескадра повертає на захід» (1966, режисер М. Вінграновський та М. Білинський, Одеська кіностудія художніх фільмів).

Низку творів Левади перекладено узбецькою, вірменською, болгарською, словацькою, польською, іспанською та іншими мовами.

Мешкав у Києві. Помер 16 грудня 1995 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

До 115-річчя від дня народження Олександра Левади в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються прижиттєві та більш пізні видання творів автора, а також література про його життя і творчість.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/50
	Вірина, Л. Нам спокій тільки сниться!... // Український театр [Електронна копія] : орган М-ва культури Укр. РСР та Укр. театр. т-ва. — Київ : Мистецтво, 1970 (Київ : НБУ ім. Ярослава Мудрого). № 3 : — Електрон. текст. дані (1 файл : 36,9 Мб). — 1977 . — С. 14-17.   Режим доступу : http://elib.nlu.org.ua/view.html?id=4307 У статті розповідається про нові п'єси О. Левади та М. Зарудного.