Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка

До 140-річчя від дня народження Наталії Полонської-Василенко (1884-1973), української вченої, історикині, археологині

Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко (дівоче прізвище – Меньшова) — українська вчена, історикиня, археологиня, архівістка, одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії.

Народилася 13 лютого 1884 р. у м. Харкові у родині військового. Закінчила  Фундуклеївську Маріїнську жіночу гімназію та історико-філологічне відділення Київських вищих жіночих курсів. У 1916 р. склала вступні іспити на історичне відділення Київського університету. Працювала приват-доцентом цього навчального закладу. У 1909 р. брала участь в експедиції під керівництвом В. Хвойки.

Викладала історію, географію, історичну географію, археологію, етнографію, первісну культуру у середніх та вищих навчальних закладах, плідно працювала на науковій ниві. Її цікавили архіви Києва, Катеринослава, Одеси та Сімферополя.

1940 р. захистила докторську дисертацію на тему «Нариси з історії заселення Південної України в середині XVIII ст. (1734-1775)», була професором Київського університету. В роки гітлерівської окупації відмовилася від евакуації, працювала директором Інституту археології Всеукраїнської академії наук. З наступом радянських військ виїхала до Львова, потім до Праги. Майже 30 років проживала в Мюнхені, викладала в Українському вільному університеті, продовжувала наукову діяльність.

Автор праць з історії України: «Хмельниччина» (1947), «Історія Української церкви» (1949), «До історії повстання на Запоріжжі 1768» (1952), «Гетьман Мазепа та його доба» (1959), «Український вільний університет» (1921-1971), «Історія України» (Т. 1-2, Мюнхен, 1973-1976).

У доробку Н. Полонської-Василенко близько 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України. В Мюнхені вона очолювала українську наукову еміграцію. Особливе місце в її дослідженнях посідають статті-спогади про А. Кримського, М. Грушевського, С. Єфремова, М. Зерова та інших.

Найвизначнішою працею Н. Полонської-Василенко є двотомна «Історія України», в якій висвітлено політичну історію та багатовікову боротьбу українського народу за свою державність, подано огляди економічного життя, соціальних відносин, розвитку культури, церкви з найдавніших часів до початку 20-х років XX ст. Праця опублікована в 1992 р. у Києві.

Наталя Полонська-Василенко була дійсним членом київського товариства Нестора Літописця та Київського товариства пам’яток старовини і мистецтва, Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Української вільної академії наук, Міжнародної академії наук у Празі.

Померла 8 червня 1973 р. у німецькому містечку Дорнштадт, де й похована.

До 140-річчя від дня народження Н. Д. Полонської-Василенко в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються праці авторки, спогади, статті з періодичних видань, монографії, література про її життя і творчість.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки  та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/50
	Білокінь С. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна /Українські історики XX століття. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики». — Вип.2. — Ч.1. — Київ - Львів, 2003. — С.264.   Шифр зберігання: А641622   Стаття розповідає про життєвий і творчий шлях  української історикині Наталі Дмитрівни Полонської-Василенко.